ПОСТАНОВА
Іменем України
03 жовтня 2019 року
Київ
справа №804/8042/17
адміністративне провадження №К/9901/68812/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Мартинюк Н.М., суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді - Іванов С.М., Панченко О.М.)
у справі №804/8042/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області
про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у листопаді 2017 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області (далі - "ГУ Держпродспоживслужба в Дніпропетровській області"), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі в ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року до 30 листопада 2017 року в сумі 225237,03 грн;
- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 заробітну плату за 1 червня 2016 року в сумі 225,03 грн.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконує рішення суду щодо поновлення позивача на роботі, а отже повинен сплатити позивачу заробітну плату за час невиконання рішення про поновлення на роботі.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Дніпропетровський окружний адміністративний суду рішенням від 5 лютого 2018 позов задовольнив частково. Стягнув з відповідача на користь позивача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 18 жовтня 2016 року до 5 лютого 2018 року в сумі 92054,16 грн без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині позову відмовив.
Приймаючи таке рішення суд першої інстанції виходив з того, що затримка виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки, тобто з 18 жовтня 2016 року до 5 лютого 2018 року, який повинен обраховуватися виходячи із розміру середньої заробітної плати встановленої по відповідним посадам, що були передбачені штатними розкладами відповідача в 2016-2017 роках за правилами передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати працівника, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - "Порядок №100"). При цьому, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заробітної плати за 1 червня 2016 року в сумі 225,03 грн, оскільки зазначені позовні вимоги вже вирішені постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 19 листопада 2018 року змінив рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача визначивши її у розмірі 120904,48 грн.
Приймаючи таке рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції помилково відмовив позивачу у стягненні середньої заробітної плати за період його перебування на обліку в Дніпропетровському міському центрі зайнятості як безробітного. Суд апеляційної інстанції вказав, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час затримки невиконання рішення суду про поновлення на роботі. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Судом першої інстанції помилково визначено розмір середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 92051,16 грн замість 120904,48 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Скаржник зазначає, що посади начальника відділу контролю у сфері послуг, на яку поновлений позивач, у відповідача взагалі немає, тому відсутня можливість виконати судове рішення про поновлення на роботі позивача. Також скаржник зазначає, що позивачу було запропоновано листом №01/73 від 12 травня 2016 року перелік посад, які були вакантні, проте ніякої відповіді від позивача не було отримано.
Щодо проведення судом розрахунку заборгованості, то скаржник вказує, що такий розрахунок є не правильним, оскільки з урахуванням посадового окладу начальника відділу контролю у сфері торгівлі, робіт та послуг за період з 18 жовтня 2016 року до 31 січня 2018 року розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача мав би складати 70755,00 грн, а не 120904,48 грн.
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що вона не може бути задоволена, оскільки містить посилання на обставини та події, що передували незаконному звільненню позивача 1 червня 2016 року і не були предметом судового розгляду у цій справі. Також зазначив, що наведений відповідачем розрахунок розміру середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі жодним чином не відповідає вимогам Закону України "Про оплату праці", Порядку №100, правовим позиціям Верховного Суду України щодо корегування середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2016 року у справі №804/3843/16 позов ОСОБА_1 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області, ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області про скасування рішення та поновлення на посаді задоволений частково:
- визнано протиправним і скасовано наказ Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області від 1 червня 2016 року №47-к про звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов`язано ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі в ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області;
- стягнуто з ГУ Держпродспоживслужби у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 червня 2016 року до 18 жовтня 2016 року.
Вказана постанова набрала законної сили 31 січня 2017 року.
11 травня 2017 року старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виніс постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого документу і зобов`язав ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 на роботі за тією ж спеціальністю, кваліфікацією та посадою, яку він займав в Інспекції з питань захисту прав споживачів у Дніпропетровській області.
Листом від 12 червня 2017 року №11/6493 ГУ Держпродспоживслужби в Дніпропетровській області повідомило державного виконавця про неможливість виконання рішення суду у справі №804/3843/16, оскільки в структурі Головного управління, затвердженою Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів 13 березня 2017 року, в тому числі в Управлінні захисту споживачів, така посада і відділ, який позивач займав до звільнення (начальник відділу контролю у сфері послуг), відсутні.
Судове рішення по поновлення на посаді відповідач не виконав, тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення середньої заробітної плати за час невиконання рішення про поновлення на роботі.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Кодекс законів про працю України (далі - "КЗпП України") регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Порядок обчислення середнього заробітку для визначення оплати вимушеного прогулу визначений у Порядку №100.
Згідно з пунктом 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
У відповідності до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 10 Порядку №100, зокрема, у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.