ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/1118/17
провадження №К/9901/54784/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Господарського суду Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Бойка А. В., суддів: Єщенка О. В., Осіпова Ю. В.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА України в Харківській області), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКС України в Харківській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо нездійснення в період січень-травень 2017 року нарахування позивачу як судді Господарського суду Миколаївської області, суддівської винагороди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та щодо невиплати такої винагороди;
1.2. стягнути з відповідачів суддівську винагороду за період січень-травень 2017 року в загальній сумі 118486,47 грн.;
1.3. зобов`язати Господарський суд Миколаївській області здійснити перерахунок суддівської винагороди позивача за період січень-травень 2017 року, в тому числі розміру оплати відпусток, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", а також внести відповідні зміни в бухгалтерський облік за період січень-травень 2017 року щодо розміру його суддівської винагороди, розміру оплати відпусток;
1.4. зобов`язати ДСА України та Господарський суд Миколаївській області виплатити позивачу суму різницю між виплаченими сумами відпусток та належних до сплати сум відпусток.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на теперішній час він здійснює правосуддя як суддя Господарського суду Миколаївській області.
2.1. Вказує, що з ДСА України ним отримано інформацію щодо суми суддівської винагороди, яка нарахована та виплачена позивачу за січень-травень 2017 року, виходячи з посадового окладу у розмірі 16000,00 гривень.
2.2. Вважаючи, що відповідачем не виконано вимоги частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI, в якій встановлений посадовий оклад судді місцевого суду на рівні 10 мінімальних заробітних плат та, не погоджуючись з вищевказаним нарахуванням та виплатою винагороди в меншому розмірі ніж це передбачено законодавством, ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогою зобов`язати здійснити донарахування та виплату суддівської винагороди за липень 2017 року, виходячи з посадового окладу 32000,00 гривень, з урахуванням раніше сплачених сум.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до постанови Верховної Ради України від 13 січня 2005 року № 2346-IV ОСОБА_1 обрано суддею Господарського суду Миколаївської області безстроково.
4. На підставі наказу першого заступника голови Господарського суду Миколаївської області від 23 лютого 2005 року № 35-к позивача зараховано до штату Господарського суду Миколаївської області з 24 лютого 2005 року.
5. За виконання професійних обов`язків позивачу виплачується суддівська винагорода, яка з 01 січня 2017 року нараховується місцевим судом, виходячи з посадового окладу 16000,00 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
6.1. Визнано протиправною бездіяльність Господарського суду Миколаївської області щодо нездійснення в період січень-травень 2017 року нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", та невиплати такої винагороди.
6.2. Зобов`язано Господарський суд Миколаївської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату суддівської винагороди за січень-травень 2017 року, виходячи із посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (з урахуванням оплати відпусток, відряджень, лікарняних).
6.3. В решті позову - відмовлено.
7. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем порушено право позивача на передбачений Законом України "Про судоустрій та статус суддів" розмір суддівської винагороди, оскільки частиною першою статті 133 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI розмір посадового окладу судді місцевого суду обраховує саме з розміру мінімальної заробітної плати, а не якоїсь іншої розрахункової величини.
8. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2018 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
9. Одеський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позову, виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 грн. не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
11. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 1774 від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України", яку не належить застосовувати до спірних правовідносин. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
12. Водночас, ДСА України у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
13. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
14. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.