ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №820/3966/17
провадження №К/9901/11109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області, про визнання протиправною бездіяльності та стягнення недоплаченої суддівської допомоги, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Сіренко О. І., суддів: Любчич Л. В., Спаскіна О. А.
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (далі - ТУ ДСА України в Харківській області), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України в Харківській області (далі - ГУ ДКС України в Харківській області), в якому просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року;
1.2. стягнути з ТУ ДСА України в Харківській області на користь позивача недоплачену суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року, включаючи її складові, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 гривень.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на теперішній час він здійснює правосуддя як суддя Київського районного суду м. Харкова.
2.1. Вказує, що відповідно до частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
2.2. Стверджує, що посадовий оклад судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру, визначеного частиною третьою статті 133 Закону № 2453-VI.
2.3. Однак, за січень - серпень 2017 року ТУ ДСА в Харківській області в порушення зазначених норм, нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.
2.4. Вважаючи, що відповідачами не виконано вимоги частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI, в якій встановлений посадовий оклад судді місцевого суду на рівні 10 мінімальних заробітних плат та, не погоджуючись з вищевказаним нарахуванням та виплатою винагороди в меншому розмірі ніж це передбачено законодавством, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про стягнення суддівської винагороди за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року, виходячи з щомісячного розміру посадового окладу 10 мінімальних заробітних плат, що дорівнює 32000,00 гривень.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Відповідно до Указу Президента України "Про призначення суддів" від 07 березня 2001 року № 165/2001 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Київського районного суду міста Харкова.
4. На підставі наказу начальника управління юстиції від 04 квітня 2001 року № 02-7/36 позивача зараховано до штату Київського районного суду міста Харкова з 03 квітня 2001 року.
5. Згідно з постановою Верховної Ради України від 16 березня 2006 року №3 564-VI був обраний на посаду судді Київського районного суду м. Харкова безстроково та на підставі наказу голови Київського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2006 року №01-07/10 суддю ОСОБА_1 . зараховано до штату Київського районного суду м. Харкова з 03 квітня 2001 року.
6. За виконання професійних обов`язків позивачу виплачується суддівська винагорода, яка з 01 січня 2017 року нараховується місцевим судом, виходячи з посадового окладу 16000,00 гривень.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
7. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено частково.
7.1. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСА України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із посадового окладу судді в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначеного Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року.
7.2. Зобов`язано ТУ ДСА України в Харківській області перерахувати судді Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2017 року, виходячи з розміру посадового окладу в сумі 32000,00 гривень та провести виплати суддівської винагороди з урахуванням вже виплачених сум.
7.3. В решті позову - відмовлено.
8. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, оскільки в Законі України "Про Державний бюджет на 2017 рік" відсутній будь-який інший місячний розмір мінімальної заробітної плати ніж 3200,00 грн., то з 01 січня 2017 року 1600,00 грн. є розміром спеціальної тимчасової розрахункової величини, але не іншим розміром мінімальної заробітної плати на 2017 рік. Із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аргументи відповідача про відсутність механізму реалізації законодавчого положення, відсутність бюджетних асигнувань та відсутність коштів, як причина невиконання своїх зобов`язань, не можуть бути підставою для невиконання вимог закону.
9. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 грудня 2017 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасовано та прийнято нову, якою в позові відмовлено.
10. Харківський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позову, виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 грн. не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. Касаційне оскарження
11. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
12. Свою касаційну скаргу мотивує застосуванням судом апеляційної інстанції пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 1774 від 06 грудня 2016 року "Про внесення до деяких законодавчих актів України", яку не належить застосовувати до спірних правовідносин. Наголошує, що невиконання пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
13. Водночас, представник ТУ ДСА України Харківській області у своєму відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
14. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.