ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2019 року
м. Київ
Справа № 914/2202/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б.Ю. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (далі - Товариство)
на рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2019 (суддя Березяк Н.Є.) та постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 [колегія суддів: Бойко С.М. (головуючий), Хабіб М.І., Якімець Г.Г.]
зі справи № 914/2202/18
за позовом Товариства
до комунального підприємства "Дрогобичводоканал" Дрогобицької міської ради Львівської області (далі -Підприємство)
про стягнення 429 952,94 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Товариство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Підприємства 429 952,94 грн., з яких 306 531,41 грн. пені, 34 662,39 грн. 3 % річних і 88 759,14 грн. інфляційних втрат внаслідок прострочення зобов`язань з оплати вартості електричної енергії за договором про постачання електричної енергії від 28.02.2007 № 90132 (далі - Договір).
1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за Договором у частині своєчасної оплати за поставлену електричну енергію.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду Львівської області від 21.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019, позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства на користь Товариства 50 000 грн. пені, 12 343,25 грн. 3 % річних і 35 402,87 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.
2.2. Прийняті зі справи судові рішення в частині задоволення позову мотивовані наявністю підстав для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашену відповідачем власними коштами з порушенням строків оплати. При цьому суму пені, що підлягає стягненню за рішенням суду, зменшено, враховуючи майновий стан обох сторін, стан розрахунків та соціальну значущість Підприємства.
У частині відмови в задоволенні позовних вимог оскаржувані судові акти мотивовані безпідставністю нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат на заборгованість, погашення якої відбулося згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова № 256).
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Товариство, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить рішення господарського суду Львівської області від 21.02.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 19.06.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків про зміну порядку і строків розрахунків щодо заборгованості за Договором.
4.2. Суди не спростували аргументи Товариства про те, що визначений Постановою № 256 порядок не передбачає зміни порядку і строків здійснення розрахунків між сторонами, а встановлює виключно порядок зарахування отриманих відповідачем бюджетних коштів на рахунки кредитора, і тому порушення державою обов`язку перед надавачами послуг щодо розрахунків не звільняє останніх від відповідальності перед постачальниками енергоносіїв за прострочення виконання договірних зобов`язань.
4.3. У частині зменшення пені неправомірним є посилання суду ("позиція суду") в оскаржуваній постанові на статтю 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
4.4. Висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі не відповідає приписам статей 74, 86, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
5. Доводи Підприємства
Підприємство правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалося.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Товариством (постачальник) і Підприємством (споживач) укладено Договір, за умовами якого:
постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору (пункт 1);
під час виконання умов Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергії (далі - ПКЕЕ; пункт 2.1);
споживач зобов`язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 "Порядок розрахунків" та № 9 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (пункт 2.3.3);
остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період (пункт 5 додатку № 2);
тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (пункт 7 додатку № 2);
у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним Договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми (пункт 8 додатку № 2);
за внесення платежів, передбачених цим Договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати (пункт 4.2.1).
6.2. На виконання умов Договору позивач протягом січня - вересня 2018 року продавав, а відповідач приймав електричну енергію, що підтверджується відповідними рахунками на оплату.
6.3. Судами встановлено, що вартість купленої за Договором електроенергії була оплачена відповідачем частково власними коштами Підприємства, а частково за рахунок субвенцій з державного бюджету на підставі Постанови № 256.
6.4. Незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежать від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови, чи ні.
Суди погодились з доводами відповідача в частині того, що на суми коштів, які останньому відшкодовувались з державного бюджету як субвенції на оплату погашення заборгованості за постачання електричної енергії, не нараховуються штрафні санкції.
6.5. Щодо розрахунків Підприємства власними коштами суд першої інстанції на підставі пункту 4.2.1 Договору та статті 625 ЦК України, самостійно здійснивши перерахунок сум пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем за порушення відповідачем строків оплати вартості купленої електроенергії, дійшов висновку про те, що стягненню підлягають 88 493,85 грн. пені, 12 343,25 грн. 3 % річних і 35 402,87 грн. інфляційних втрат. Правильність такого розрахунку підтвердив й суд апеляційної інстанції.
6.6. Відповідач відповідно до приписів статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і частини третьої статті 551 ЦК України заявив клопотання про зменшення судом розміру пені на 80 %, посилаючись на збитковість господарської діяльності Підприємства у зв`язку з наявністю значної заборгованості споживачів послуг, відсутність фінансування різниці в тарифах, які не покривають вартості виробництва.
6.7. Враховуючи майнові інтереси обох сторін і винятковість обставин, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання відповідача і зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню внаслідок прострочення виконання зобов`язання, до 50 000 грн.
7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. ЦК України:
частина перша статті 509:
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
стаття 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
частина третя статті 551:
- розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.2. ГК України:
частини перша і друга статті 12:
- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності;
- основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;
частина перша статті 193:
- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
частина перша статті 230:
- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання;
стаття 233:
- у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.