ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/16018/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - публічного акціонерного товариства "Центренерго" - Гаврись Я.Б. заст. начальника відділу (дов. від 12.09.2019),
відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова" - не з`явився,
товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Груп" - Карнаухова І.М. - директор з правових питань (наказ від 11.05.2019),
розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2019 (суддя Картавцева Ю.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019 (колегія суддів: Коротун О.М. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
зі справи № 910/16018/18
за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго")
до товариства з обмеженою відповідальністю "Транснова" (далі - ТОВ "Транснова") та товариства з обмеженою відповідальністю "Баланс Груп" (далі - ТОВ "Баланс Груп")
про визнання договору недійсним.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "Центренерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Транснова" та ТОВ "Баланс Груп" про визнання недійсним договору від 06.11.2018 № 11-2018 про відступлення права вимоги, який укладений відповідачами.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний правочин є таким, що укладений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені ним (є фіктивним); ТОВ "Баланс Груп" не мало необхідного обсягу цивільної дієздатності для укладення такого правочину, оскільки вказане Товариство за договором про відступлення права вимоги є фактором, проте не має статусу фінансової установи; договір укладений щодо арештованого майна у виконавчому провадженні згідно з судовим рішенням про стягнення з ТОВ "Транснова" на користь публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" заборгованості, що в силу приписів частини шостої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" є підставою для визнання його недійсним.
В обґрунтування порушеного права, що стало підставою для звернення з позовом до суду, позивач посилався на те, що ПАТ "Центренерго" не є стороною оспорюваного правочину, однак щодо останнього порушено справу про банкрутство (конкурсними кредиторами визнано, зокрема, ТОВ "Транснова" та ТОВ "Баланс Груп"), і укладення оспорюваного правочину в порушення процедури, передбаченої приписами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, чинній до 19.01.2013), призводить до зміни пропорційності голосів у складі комітету кредиторів позивача, оскільки ТОВ "Баланс Груп" отримує абсолютну більшість голосів у складі комітету. Враховуючи повноваження, якими наділений комітет кредиторів позивача, зміна його складу у непередбачений законодавством спосіб, участь у комітету кредиторів позивача одного з членів, кількість голосів якого, внаслідок укладення спірного договору, дозволяє одноособово приймати рішення за весь комітет кредиторів, безпосередньо порушує права позивача і створює загрозу порушення його майнових прав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2019, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, тим, що: оспорюваний правочин жодним чином не зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача як боржника у зобов`язанні; заборона відчуження нерухомого майна ТОВ "Транснова" накладена в інтересах публічного акціонерного товариства "Київоблгаз" як стягувача у виконавчому провадженні, і наведені позивачем обставини, які заявлені як підстава позову, - можуть стосуватися названого Товариства, а не позивача у справі; позивачем не доведено, що укладаючи оспорюваний правочин, його сторони мали намір, умисел його не виконувати, тобто, мали інші цілі, ніж передбачені таким правочином, та, відповідно, їх воля буда іншою, ніж об`єктивне волевиявлення; підстави вважати, що оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу - відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ПАТ "Центренерго", посилаючись на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Судом у вирішенні питання щодо наявності порушених прав позивача, не враховано те, що значне збільшення кількості голосів ТОВ "Баланс Груп" у комітеті кредиторів позивача (з 21,6% до 85,2%), внаслідок укладення оспорюваного договору та отримання ТОВ "Баланс Груп" за рахунок цього права фактично одноособово приймати рішення з важливих питань, пов`язаних діяльністю позивача, порушує законні інтереси позивача, у зв`язку з тим, що він є боржником перед відповідачами відповідно до ухвал господарського суду міста Києва від 17.11.2015 та від 01.12.2015 у справі № 15/76-б-43/624-бт, тоді як відповідачі входять до складу комітету кредиторів ПАТ "Центренерго". ПАТ "Центренерго" вважає що саме внаслідок оспорюваного правочину ТОВ "Баланс Груп" набуло права визначати подальшу діяльність ПАТ "Центренерго" шляхом прийняття рішень з важливих питань, пов`язаних з провадженням у справі про банкрутство ПАТ "Центренерго", визначених в Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Нарахування ТОВ "Баланс Груп" та стягнення з ПАТ "Центренерго" 3% річних та інфляційних втрат на суму, яка була передана останньому від ТОВ "Транснова" за правочином, який, на думку позивача, є недійсним, порушує законні права та інтереси позивача.
Суд апеляційної інстанції у прийнятті судового рішення не надав оцінки заявленій позивачем підставі позову, яка полягає в тому, що на майнове право, яке переходить за умовами оспорюваного правочину від ТОВ "Транснова" до ТОВ "Баланс Груп" накладено арешт у межах виконавчого провадження, а лише погодився з висновком суду першої інстанції про те, що вказані обставини можуть стосуватися інтересу стягувача - публічного акціонерного товариства "Київоблгаз".
Судами не враховано те, що оспорюваний правочин укладений з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження" і дії, передбачені оспорюваним правочином (щодо уступки права вимоги, яке знаходиться під арештом як майнове право) є незаконними, оскільки стосуються арештованого майна.
Суди залишили поза увагою те, що оспорюваний правочин є завідомо невиконуваним ТОВ "Транснова", а тому повинен бути визнаний недійсним.
Суд апеляційної інстанції в порушення приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не здійснив всебічне, повне, об`єктивне та безпосереднє дослідження доказів у справі, в порушення частини п`ятої статті 236 ГПК України не повно і не всебічно з`ясував всі обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог. Внаслідок наведеного судом не було взято до уваги одну з підстав позову, і, як наслідок, ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення у справі.
Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що оспорюваний правочин не є фіктивним згідно з приписами статті 234 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦК України), і, відповідно, не підлягає визнанню недійсним.
18.09.2019 та 30.09.2019 від ПАТ "Центренерго" надійшли додаткові письмові пояснення до касаційної скарги, в яких скаржник в обґрунтування доводів касаційної скарги щодо невірного застосування судами обох інстанцій під час розгляду даної справи норм матеріального права, посилався на те, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, у зв`язку з одержанням ТОВ "Баланс Груп" права на отримання прибутку у формі різниці між реальною вартістю права вимоги, з урахуванням всіх пов`язаних із зобов`язанням платежів, включаючи 3% річних і інфляційних втрат, та ціною вимоги згідно з умовами Договору, та наводив відповідну практику Верховного Суду, зокрема по справі № 922/2391/17.
Доводи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Розгляд клопотань учасників справи
Згідно з ухвалою Касаційного господарського суду від 19.09.2019 Судом задоволені клопотання ТОВ "Баланс Груп" та ПАТ "Центренерго" про відкладення розгляду касаційної скарги у справі № 910/16018/18; розгляд касаційної скарги ПАТ "Центренерго" відкладено до 30.09.2019.
30.09.2019 від ТОВ "Баланс Груп" надійшло клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги, у зв`язку з припиненням відносин з особою, яка надавала правову допомогу у цій справі названому Товариству та відсутністю у ТОВ "Баланс Груп" представника - адвоката у цій справі станом на теперішній час, що робить неможливим повноцінне представництво Товариства в суді касаційної інстанції.
У судовому засіданні 30.09.2019 клопотання судом не задоволено, у зв`язку з тим, що на ті ж самі підстави для відкладення розгляду касаційної скарги Товариство посилалося у минулому судовому засіданні 19.09.2019 і таке клопотання ТОВ "Баланс Груп" було задоволено Судом. Таким чином, названому Товариству була надана можливість забезпечити участь у судовому засіданні адвоката для представництва інтересів Товариства в суді касаційної інстанції (у випадку, якщо Товариство вважало це необхідним). Крім того, в судовому засіданні 30.09.2019, участь в якому не визнавалась судом обов`язковою, був присутній уповноважений діяти від імені ТОВ "Баланс Груп" член виконавчого органу юридичної особи - директор з правових питань (в порядку самопредставництва).
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
06.11.2018 ТОВ "Транснова" (первісний кредитор) та ТОВ "Баланс Груп" (новий кредитор) укладено договір № 11-2018 про відступлення права вимоги (далі - Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника - ПАТ "Центренерго" на загальну суму 45 242 876, 37 грн., а новий кредитор зобов`язується сплатити на користь первісного кредитора грошову суму у розмірі 45 242 876, 37 грн., та право вимоги всіх пов`язаних з зобов`язанням платежів (3% річних, інфляційні та інші).
Сума переведених боргових зобов`язань, зазначена у Договорі, виникла на підставі основних договорів та підтверджується рішеннями судів у відповідних розмірах, перелік яких викладений у пункті 1.2 Договору.
Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 Договору до нового кредитора переходять права первісного кредитора за зобов`язаннями та правами, що є кредиторськими вимогами первісного кредитора до ПАТ "Центренерго" у справі про банкрутство № 15/76-б-43/624-б в обсязі, зазначеному в пункті 1.1 цього договору. Відступлені права вимоги первісного кредитора за цим договором підтверджується ухвалою господарського суду міста Києва від 01.12.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ "Центренерго".
Пунктом 2.3 Договору сторони погодили, що новий кредитор розраховується з первісним кредитором у наступному порядку: впродовж 15 банківських днів новий кредитор сплачує на користь первісного кредитора суму у розмірі 1% від суми відступленого права вимоги за цим договором, що становить 452 428,76 грн.; впродовж 90 банківських днів новий кредитор передає на користь первісного кредитора акції, векселі чи інші цінні папери на суму у розмірі 99 % від суми відступленого права вимоги за цим договором, що становить 44 790 447, 61 грн.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що:
ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі за заявами державного підприємства "Ровенькиантрацит" Міністерства палива та енергетики України, Полтавського акціонерного банку "Полтава-банк" про визнання банкрутом відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (позивача у справі, справа № 15/76-б-43/624-б);
ухвалою господарського суду міста Києва від 17.11.2015 у справі № 15/76-б-43/624-б подовжено строк процедури розпорядження майном та повноваження розпорядника майна ПАТ "Центренерго".
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ЦК України:
частина перша статті 11:
- цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки;
частина перша статті 16:
- кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу;
частина перша статті 202:
- правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;
стаття 203:
- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей;
стаття 204:
- правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
стаття 215:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин);
стаття 234:
- фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законом;
пункт 1 частини першої статті 512:
- кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);
частина перша статті 513:
- правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові;
стаття 514:
- до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом;
стаття 1077:
- за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника);
- клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором;
- зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає;
стаття 1078:
- предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога);
- майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події;
- у цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається;
стаття 1079:
- сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт;
- клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності;
- фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
ГПК України:
частина друга статті 4:
- юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
частини перша-третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
частини перша - п`ята статті 236:
- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим;
- законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права;
- судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом;
- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;
- обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи;