ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 жовтня 2019 року
м. Київ
cправа № 925/1628/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий (доповідач), Кушнір І.В., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.
та представників
позивача: Козлова О.В. (довіреність б/н від 13.08.2019),
відповідача: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019
та рішення Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018
у справі № 925/1628/14
за позовом Сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу "Відродження"
до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ"
про виселення та стягнення збитків,
(у судовому засіданні 17.09.2019 оголошувалась перерва до 01.10.2019),
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2014 року Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив "Відродження" (далі - СОК "Відродження") звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства "Нива ЛЛ" (далі - ПСП "Нива ЛЛ"), в якому просив, з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог: 1) зобов`язати відповідача звільнити приміщення, а саме: нежитлові будівлі, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33/1, 77 А, 77Д, споруду АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплекс КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77Б, та підписати акт прийому передачі зазначених приміщень; 2) стягнути з відповідача 287 000 грн. заподіяних збитків.
В обґрунтування позовних вимог СОК "Відродження" посилався на те, що є власником спірних приміщень, проте відповідач незаконно утримує і використовує їх, чим спричиняє позивачу збитки у вигляді витрат на оренду приміщень внаслідок неможливості використання власних приміщень з вини відповідача.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 (суддя Грачов В.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 (колегія суддів у складі: Станік С.Р. - головуючий, Отрюх Б.В., Гончаров С.А.), у задоволенні позову відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 (колегія суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий, Білоус В.В., Ткаченко Н.Г.) рішення Господарського суду Черкаської області від 15.09.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.01.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своєї позиції Верховний Суд зазначив, що суд першої інстанції не забезпечив позивачеві можливості реалізувати процесуальні права передбачені ст.ст. 42, 43, 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки розглянув справу за відсутності його повноважного представника, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, а суд апеляційної інстанції належної юридичної оцінки цьому не надав, чим порушив імперативні норми п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України, у чинній редакції, тому оскаржувані позивачем судові рішення обох судових інстанцій у даній справі підлягають скасуванню.
За результатами нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 позовні вимоги про звільнення приміщень, а саме: нежитлових будівель, які знаходяться в с. Погибляк, Лисянського району Черкаської області, за адресою вул. Слави, 33А, 33 Б, 33В, 77 А, 77Б, 77 В, 77Г, 77Д, 77Е та зобов`язання підписати акт прийому-передачі зазначених приміщень залишено без розгляду на підставі п. 5) ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.10.2018 (суддя Єфіменко В.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2019 (колегія суддів у складі: Тищенко А.І. - головуючий, Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач в обґрунтування позову як на підставу своїх вимог посилався на те, що на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно за індексними номерами 22801292, 22798681, 22799664 від 10.06.2014, та за індексними номерами 22860581, 22861105, 22859420, 22858401, 22855832, 22859986, 22857644 від 11.06.2014 він є власником нежитлових будівель і споруд, які знаходяться в с. Погибляк Лисянського району Черкаської області по вул. Слави 33А, 33В, 33Б, 77Е, 77В, 33 / 1, 77А, 77Д, споруди АВМ-0,65 за адресою вул. Слави, 77Г, зернокомплексу КЗС-20 за адресою вул. Слави, 77 Б. Право приватної власності позивача на зазначені нежитлові будівлі (споруди) зареєстровано державним реєстратором реєстраційної служби Лисянського районного управління юстиції Шпицею В.О. 06.06.2014.
Позивач стверджує, що право власності на зазначене майно набув шляхом викупу майнових паїв колишнього КСП "Перемога" с. Погибляк Лисянського району Черкаської області у їх власників.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що правочини із окремими особами, на які посилається позивач як на підставу заявлених вимог не відповідають законодавству про розпаювання майна і, зокрема, майна колишнього КСП "Перемога", а тому не можуть бути покладені в основу судового рішення як про звільнення майна колишнього КСП, так і про стягнення збитків внаслідок користування відповідачем таким майном.
При цьому, за висновками судів, власниками майна колишнього КСП "Перемога" є 381 особа. Доказів виділення майнових паїв у натурі окремим особам за рішеннями комісії з організації вирішення майнових питань, затверджених зборами співвласників (381 особа) і оформлених відповідними протоколами, а також доказів прийняття загальними зборами співвласників у кількості 381 особа рішення про передачу майна СОК "Відродження" позивачем не надано.
Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Так скаржник зазначає, що:
- суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та вказав, що придбання майна позивачем не відповідає законодавству про розпаювання майна;
- суди не взяли до уваги, що копії протоколу загальних зборів уповноважених співвласників майнових паїв від 11.05.2014, рішення про виділення майна в натурі 6 групам осіб від 11.05.2014, рішення про його продаж цілісним майновим комплексом за 100% вартості майнових паїв, акти приймання-передачі майнового комплексу від 1105.2014 наявні у матеріалах справи;
- суди проігнорували клопотання представника позивача про надання відповідачем оригіналу договору оренди майна.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2019 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.08.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 02.08.2019.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 задоволено заяву суддів Булгакової І.В. та Селіваненка В.П. про самовідвід від розгляду вказаної касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2019 касаційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду, призначено її розгляд на 17.09.2019 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 06.09.2019.
До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзиву у встановлений в ухвалі від 19.08.2019 строк.
Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Відповідно до ст.ст. 2, 318 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) річ (майно) може знаходитись у власності Українського народу, фізичних та юридичних осіб, держави Україна, Автономної Республіки Крим, територіальних громад, іноземних держав й інших суб`єктів публічного права.
Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).