Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 628/2863/17
провадження № 51- 8218 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Білик Н.В.,
суддів Кравченка С.І., Ємця О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Ковтюка В.В.,
прокурора Данько Д.О.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 січня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017220370002428, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Гетманівка Шевченківського району Харківської області, жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу, 17 вересня 2017 року Куп`янським міськрайонним судом Харківської області за ч.1 ст.162 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк два роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком тривалістю 1 рік;
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 24 січня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки десять місяців.
На підставі ч.1 ст.71, ст. 72 КК України, до даного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Куп`янського міськрайонного суду Харківської області від 17 вересня 2017 року та, за сукупністю вироків, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 25 жовтня 2017 року.
Вирішено питання про речові докази у провадженні.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 24 липня 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він, 04 жовтня 2017 року, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись у будинку потерпілого ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2, діючи повторно, таємно, скориставшись тим, що потерпілий заснув, викрав з кишені його брюк грошові кошти в сумі 500 гривень, спричинивши останньому матеріальну шкоду.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення, а кримінальне провадження закрити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що злочину він не вчиняв; наводить доводи, що за своїм змістом стосуються оскарження фактичних обставин справи; не погоджується із оцінкою доказів даною місцевим судом, вважає, що суд упереджено розглянув його справу. Крім того, вказує, що в суді апеляційної інстанції йому не було призначено захисника в той час, коли він наполягав на призначенні, а також не досліджено докази, тим самим формально здійснено апеляційний перегляд.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_2 вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.
Прокурор у суді касаційної інстанції скаргу засудженого підтримав частково, просив скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_2 та призначити новий розгляд в апеляційному суді.
Мотиви суду
Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, встановлених місцевим та апеляційним судами.
Що стосується тверджень засудженого ОСОБА_2 про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, а також того, що місцевий суд дав неправильну оцінку доказам, то наведене, з огляду на положення як ст.438, так і ст. 433 КПК України, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Щодо посилань засудженого про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст.404 КПК, то вони не є слушними.
Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями. Повнота дослідження судом апеляційної інстанції доказів щодо певного факту має бути забезпечена у випадках, коли під час апеляційного розгляду даний факт встановлюється в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції.