Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
5 серпня 2019 року
м. Ки
справа № 140/1593/18
провадження № 61-12300св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа -Ковалівська сільська рада Немирівського району Вінницької області,
розглянув у порядку
спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Матківської М. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Ковалівська сільська рада Немирівського району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що вона є донькою ОСОБА_3, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на спадкове майно, а саме: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на земельну ділянку.
Вказувала, що 19 вересня 2016 року звернулась із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини за законом в порядку спадкування першої черги та повідомила про інших спадкоємців: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 Зазначала, що від нотаріуса дізналася про існування заповіту, складеного начебто її мамою, ОСОБА_3, 17 березня 2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області Топчій Т. М. та зареєстрованого в реєстрі за № 23. Відповідно до заповіту, ОСОБА_3 заповіла все своє майно онуку ОСОБА_2
Зазначала, що ОСОБА_3 була неграмотною, не мала навіть шкільної освіти, розписуватись не вміла, писати самостійно літери, їй завжди хтось допомагав.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт від 17 березня 2015 року складений ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, посвідчений секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Топчій Т. П., зареєстрований в реєстрі за № 23.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року у складі судді Алєксєєнка В. М. позов задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 17 березня 2015 року, складений ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Немирівського районну Вінницької області Топчій Т. М., зареєстрований в реєстрі за № 23.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заповіт складений з порушенням вимог цивільного законодавства щодо його форми та посвідчення, оскільки покійна ОСОБА_3 була не грамотна, не вміла читати та розписуватись, мала лише початкову освіту, не могла самостійно прочитати заповіт, тобто не здатна була в повній мірі реалізувати свої права. Отож, районний суд вважав, що оспорюваний заповіт оформлений з порушенням вимог цивільного законодавства щодо форми та змісту заповіту, а відтак на підставі частини першої статті 215 ЦК України визнав його недійсним.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, про визнання заповіту недійсним, відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що мати не вміла читати та підписувати заповіт особисто. Оскільки у заповіті зазначено, що ОСОБА_3, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлювала значення своїх дій, діяла добровільно, отже колегія суддів вважала, що волевиявлення заповідача було вільним та відповідало її волі.
При цьому апеляційний суд зазначив, що безпідставними є посилання ОСОБА_1 про визнання спірного заповіту недійсним у зв`язку з відсутністю свідків під час його посвідчення, оскільки з огляду на текст заповіту, він прочитаний особисто заповідачем.
Щодо доводів позивача про неосвіченість ОСОБА_3, апеляційний суд вважав, що такі спростовані підписаним нею договором довічного утримання від 15 листопада 2007 року, який свідчить про її вміння читати та підписувати.
Крім того, апеляційний суд вказав, що оскільки запис про народження ОСОБА_3 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження не скасований, датою народження ОСОБА_3 є саме ІНФОРМАЦІЯ_3.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року скасувати та залишити в силі рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 09 квітня 2019 року.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова Вінницького апеляційного суду від 05 червня 2019 року є незаконною та прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Вважає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення було порушено вимоги частини третьої статті 89 ЦПК України, де зазначено, що суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів). У постанові не вмотивовано підстави відхилення доказів, які підтверджують неписьменність заповідача ОСОБА_3 та її невміння прочитати заповіт, зокрема, довідки відділу освіти про відсутність документа про освіту ОСОБА_3, пояснення свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_4
Стверджує, що апеляційний суд дійшов неправильного висновку про законність складеного заповіту та про вільне волевиявлення заповідача. Вважає, що довідка Ковалівської сільської ради від 30 липня 2018 року № 02-12/665, у якій зазначено, що ОСОБА_3 мала неповну середню освіту, є неналежним доказом у справі, оскільки дані в погосподарській книзі є неточними та не можуть підтверджувати освіту особи.
Зазначає, що посилання апеляційного суду про те, що договір довічного утримання від 15 листопада 2007 року підтверджує вміння ОСОБА_3 читати та писати є неправильними, оскільки ОСОБА_3 самостійно не читала договір, він зачитувався нотаріусом у присутності сторін.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2019 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про складення заповіту ОСОБА_3 17 березня 2015 року з дотримання вимог статті 1247 ЦК України.
Вказує, що свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 . дали пояснення, що ОСОБА_3 . приходиться їм мамою, виховувала їх, ростила, була грамотною, вміла читати, навчалась у школі, знала молитви, вірші, відтак її волевиявлення було вільним, вона ні від кого своє бажання про складення заповіту на користь ОСОБА_2 не приховувала, висловлювала його в присутності членів сім`ї.
Вважає, що судом першої інстанції в порушення вимог частини третьої статті 89, пункту З частини четвертої статті 265 ЦПК України не наведено мотивів відхилення показів свідка ОСОБА_12, яка у судовому засіданні зазначила, що перед посвідченням оспорюваного заповіту пересвідчилась, що волевиявлення ОСОБА_3 є вільним, наслідки складеного правочину їй зрозумілі. Крім того, після складання тексту заповіту ОСОБА_3 особисто прочитала його та підписала.
Стверджує, що спроможність ОСОБА_3 самостійно прочитати текст оспорюваного заповіту підтверджується фактом ознайомлення та підписання останньою договору довічного утримання від 15 листопада 2007 року, про що зазначено у рішенні Немирівського районного суду від 12 травня 2014 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно із копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, був ОСОБА_14 (а. с. 15).
Відповідно до паспортних даних ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт видано 03 червня 2002 року, місце реєстрації с. Ковалівка Немирівського району (а. с. 16).
Згідно із копією свідоцтва про народження від 24 січня 1962 року батьками ОСОБА_1 є батько ОСОБА_16 та мати - ОСОБА_3 (а. с.8).
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 16 жовтня 2007 року, житловий будинок на АДРЕСА_1, на праві власності належить ОСОБА_3 (а. с. 21).
Згідно із копією договору довічного утримання від 15 листопада 2007 року ОСОБА_17 зобов`язується забезпечувати ОСОБА_3 утриманням та доглядом довічно (а. с. 23).
Рішенням Немирівського районного суду від 12 травня 2014 року договір довічного утримання, укладений 15 листопада 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_17, посвідчений приватним нотаріусом Немирівського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 2829, розірвано. Повернуто житловий будинок з господарчими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_3 (а. с. 24-28).
Згідно із копією свідоцтва про укладення шлюбу від 09 листопада 1980 року серії НОМЕР_2, ОСОБА_18 уклав шлюб із ОСОБА_1, прізвище останньої після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 (а. с. 52).
Рішенням Немирівського районного суду від 18 квітня 2008 року ОСОБА_2 позбавлено права користування житловим будинком з господарськими будівлями, що розташований на АДРЕСА_1 ( а. с. 57 ).
Відповідно до заповіту від 17 березня 2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області Топчій Т. М., ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, все своє майно заповіла ОСОБА_2 (а. с. 96).
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 25 червня 2016 року серії НОМЕР_3 (а. с. 17).