Постанова
Іменем України
27 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 755/19661/15-ц
провадження № 61-33324св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Мартєва С. Ю., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Есталіна Анатоліївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко Віктор Петрович, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року у складі судді Яровенко Н. О. та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Усика Г. І., Борисової О. В., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коновалова Е. А., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Криворучко В. П., ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.
Позов обгрунтовано тим, що 21 березня 1997 року ОСОБА_1 придбала у власність квартиру АДРЕСА_1 .
У вересні 2015 року від працівників Дніпровського районного управління ГУ МВС України у м. Києві позивачу стало відомо, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 вересня 2000 року зазначена квартира нібито нею відчужена громадянину ОСОБА_2, який 10 серпня 2015 року відчужив її ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 2419, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е. А.
ОСОБА_1 не мала волевиявлення на відчуження належної їй на праві власності квартири, а підпис у договорі купівлі-продажу виконано від її імені іншою особою, тому просила суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 від 27 вересня 2000 року № 153, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати пов`язані з розглядом справи.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2017 року, позов задоволено. Визнано договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_2 від 27 вересня 2000 року № 153, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, недійсним з моменту його вчинення. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладено з порушенням вимог статті 203 ЦК України, оскільки у ОСОБА_1 було відсутнє волевиявлення на відчуження належної їй квартири, а відповідач ОСОБА_2 та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 позов визнали.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, у якій просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13 жовтня 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_4 .
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 червня 2019 року вказану справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що заява до поліції про вчинення кримінального правопорушення написана ОСОБА_1 23 вересня 2015 року, після того як ОСОБА_4 став власником, але не зважаючи на це позивач не перевірив діючого власника квартири на момент подання позову та не залучив ОСОБА_4 як відповідача або третю особу, що призвело до неправильного вирішення вказаної справи по суті.
ОСОБА_1 у позові посилається на те, що квартира вибула з її володіння не з її волі іншим шляхом, однак таке твердження не відповідає дійсності та не доведене, оскільки посилання позивача на встановлення фактів у кримінальному провадженні є не доведеним та незаконним, оскільки не підтверджені рішенням (вироком) суду, яке б набрало законної сили.
Заперечення на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 21 березня 1991 року між ОСОБА_5, ОСОБА_6, яка також виступала законним представником ОСОБА_7 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, посвідчений державним нотаріусом Шостої Київської державної нотаріальної контори Капелькою Н. М. (а. с.7).
Згідно з копією інформаційної довідки, наданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 14 січня 2016 року, кв. АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрована на ім`я ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 6-ою Київською державною нотаріальною конторою, 21 березня 1997 року № 4у-364 (а. с. 21, 121).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 10 серпня 2015 року ОСОБА_2 продав, а покупець ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1 . За вказаним фактом Дніпровським районним управлінням ГУ МВС України відкрито кримінальне провадження № 12015100040013880 на підставі частини третьої статті 15, частини другої статті 190 КК України (шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому) (а. с. 17).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.