Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 643/19549/15-ц
провадження № 61-17159св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова у складі судді Поліщук Т. В. від 18 липня 2016 року та рішення Апеляційного суду Харківської області у складі колегії суддів: Кіся П. В., Кружиліної О. А., Хорошевського О. М., від 15 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживачів, повернення суми депозитного вкладу і стягнення грошових сум та витрат.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 29 січня 2014 року між відповідачем та ОСОБА_2 укладено договір № SAMDNWFD0070067911900. За умовами договору ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок грошові кошти у сумі 263 300 грн. 30 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з листом, в якому просила повернути кошти, внесені на депозитний рахунок відповідно до умов зазначеного договору. 30 липня 2014 року між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 ( прізвище ОСОБА_1 після одруження) (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги до відповідача за договором № SAMDNWFD0070067911900. Про укладення зазначеного договору ОСОБА_2 повідомила відповідача листом від 30 липня 2014 року. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10 лютого 2016 рок з відповідача стягнуто суму вкладу, яка становила 263 300,00 грн. та відсотки за період з 30 січня 2014 по 29 квітня 2014 у розмірі 11 036,96 грн. Стягнуті за рішенням суду кошти 07 жовтня 2015 року зараховані на банківський рахунок позивача. Вказувала, що за час невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, грошові кошти (вклад) істотно знецінився, тому посилаючись на приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) та частини 5 статті 1061 ЦК України просила стягнути з відповідача 3% річних у сумі 9 889,98 грн, інфляційні втрати у сумі 153 291,68 грн та відсотки за договором банківського вкладу у сумі 63 523,83 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ПАТ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 226 705,49 грн, що складаються: 3% річних 9 889,98 грн, інфляційні втрати 15 3291,68 грн, відсотки за депозитом 63 523,83 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач своєчасно не виконав грошове зобов`язання та грошові кошти відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) не повернув, а тому, відповідно до вимог статті 625 ЦК України, має сплатити на користь позивача (як особи, якій перейшло права вимоги) 3% річних та інфляційні втрати за час прострочення. Крім того, виходячи з положень частини 5 статті 1061 ЦК України, суд вказав, що законними та обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" процентів за договором банківського вкладу за період до виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, в частині стягнення на користь ОСОБА_1 відсотків за депозитом змінено, зменшено їх суму. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінюючи заочне рішення в частині зменшення суми процентів за договором вкладу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з відповідача процентів за договором банківського кладу, вказавши, що умовами договору між сторонами не передбачено розмір процентів, належних до сплати вкладнику банку у разі несвоєчасного виконання останнім обов`язку щодо повернення вкладу. Проте, пославшись на положення статті 1070 ЦК України, пункти 6, 11, 12, 24 договору, дійшов висновку, що вказаним договором встановлено проценти по ставці 17% річних, які нараховуються (сплачуються) лише за повні періоди, що передували заяві вкладника про намір розірвати договір. Зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що з банку на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню проценти за користування вкладом за процентною ставкою 17%, тобто ставкою для строкових депозитів. При цьому суд не застосував норму статті 1070 ЦК України, не взявши до уваги, що з банку підлягають стягненню проценти за процентною ставкою в розмірі, що зазвичай сплачується банком за вкладом на вимогу, пославшись на правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року в справі № 6-272цс16.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції, ухвалити рішення про відмову в задоволені позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" мотивована тим, що суди безпідставно не застосували положення статті 1070 ЦК України, стягуючи проценти за користування вкладом. Судами не з`ясовано, чи існує між сторонами прострочене зобов`язання, чи існують спеціальні норми, що регулюють ці правовідносини. Вказує, що до правовідносин, які виникли з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" і до них не можуть засовуватися норми, що передбачені статтею 625 ЦК України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2017 року від ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення ( відзив) на касаційну скаргу, у яких вона вказувала, що суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувані рішення, правильно застосували норми матеріального та процесуального права. Просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а рішення суду першої інстанції у незмінній частині та рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання заочного рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 липня 2016 року у незміненій частині та рішення Апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
29 січня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладено договір №SAMDNWFD0070067911900, відповідно до умов якого ОСОБА_2 внесла на депозитний рахунок 263 300,00 грн. строком на 3 місяці (до 29 квітня 2014 року) під 17 % річних.
По закінченню строку вкладу, тобто 29 квітня 2014 року ОСОБА_2 не звернулась до банку із заявою про його повернення, у зв`язку з чим, в силу вимог пункту 6 договору, він був автоматично продовжений ще на один строк.
30 травня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з листом, в якому просила достроково розірвати договір банківського вкладу та повернути їй грошові кошти в сумі 263 300,00 грн. Відповідач зазначений лист отримав 04 червня 2014 року.
30 липня 2014 року між ОСОБА_2 (Первісний кредитор) та ОСОБА_3 (Новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги.
Згідно з пунктом 1.1 договору про відступлення права вимоги Первісний кредитор передає Новому кредиторові, а Новий кредитор приймає право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договором від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067911900, укладеним між Первісним кредитором та ПАТ КБ "ПриватБанк".
30 липня 2014 року ОСОБА_2 направила відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги. Відповідач отримав зазначене повідомлення 04 серпня 2014 року.
До позивача ОСОБА_2 перейшло право вимоги за договором від 29 січня 2014 року № SAMDNWFD0070067911900, про що відповідач був повідомлений в письмовій формі.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 10 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ КБ "Приватбанк" про стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу, яке набрало законної сили, встановлено факт переходу права вимоги від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо повернення суми вкладу та нарахованих відсотків.
Вказаним рішенням з відповідача стягнуто суму вкладу, яка становить 263 300,00 грн та відсотки за період з 30 січня 2014 року по 29 квітня 2014 року в розмірі 11 036,96 грн.
25 квітня 2015 року ОСОБА_3 уклала шлюб та змінила прізвище на " ОСОБА_3
07 жовтня 2015 року стягнуті за рішенням суду кошти у сумі 274 336,96 грн зараховані на банківський рахунок позивача, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача.
Пунктом 9 договору № SAMDNWFD0070067911900 визначено, що вкладник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.
Згідно з пунктом 2.2.1.35 Умов та правил надання банківських послуг ПАТ КБ "Приватбанк" визначено, що вкладник має право достроково розірвати цей договір, повідомивши про це іншу сторону за два банківські дні до дати розірвання договору.
За змістом пунтку 4 договору № SAMDNWFD0070067911900 дія договору припиняється з виплатою вкладнику всієї суми вкладу разом з відсотками належних відповідно з умовами договору.
Процентна ставка ПАТ КБ "Приватбанк" за вкладом на вимогу становить 3% річних.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.