Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 537/4566/16-ц
провадження № 61-25061св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Пікуля В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування валютних цінностей дійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у 2005 році вона подарувала своєму синові ОСОБА_2 100 000,00 дол. США на реконструкцію (перебудову) приміщення магазину непродовольчих товарів на АДРЕСА_1 . Договір укладено у простій письмовій формі та повністю виконано сторонами, але відповідач ухиляється від його нотаріального посвідчення, тому вона обрала спосіб захисту своїх прав, визначений частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), шляхом визнання договору дарування валютних цінностей дійсним в судовому порядку.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 10 жовтня 2016 року позов задоволено.
Визнано дійсним договір дарування від 10 січня 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_1 безоплатно передала у власність ОСОБА_2 100 000,00 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551,20 грн витрати зі сплати судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що 10 січня 2005 року між сторонами у простій письмовій формі укладено договір дарування валютних цінностей. У 2016 році позивач звернулась до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення спірного договору дарування та отримала відмову. З урахуванням фактичного виконання договору сторонами в повному обсязі, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання договору дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 25 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції вирішив справу за відсутності доказів, що свідчать про неможливість нотаріального посвідчення договору, реальне ухилення відповідача з 2005 року від нотаріального посвідчення договору та порушення, оспорювання або невизнання прав позивача, що потребують судового захисту у спосіб визнання договору дійсним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована невідповідністю висновків суду апеляційної інстанції обставинам справи; суд апеляційної інстанції, приймаючи до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_3, не визначився з її процесуальним статусом та з обсягом її процесуальних прав і обов`язків; не застосував положення статей 717-722 ЦК України, статті 57 Сімейного кодекс України (далі - СК України), які підлягали застосуванню. При цьому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вона ( ОСОБА_1 ) позбавлена можливості нотаріально посвідчити договір з підстав ухилення від цього обдарованого - відповідача.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, зазначав, що 10 січня 2005 року між сторонами в простій письмовій формі укладено договір дарування валютних цінностей - 100 000,00 дол. США, про що складено письмову розписку про одержання відповідачем валютних цінностей, підписану обома сторонами договору. Розписка від 10 січня 2005 року містить усі істотні умови договору дарування, зміст розписки свідчить про повне виконання сторонами умов договору: позивач передав дарунок відповідачу, а останній його прийняв.
Суд першої інстанції також установив, що у 2016 році позивач звернулася до відповідача з вимогою про нотаріальне посвідчення спірного договору дарування та отримала відмову, отже, можливість нотаріального посвідчення договору дарування від 10 січня 2005 року втрачена, тому з урахуванням фактичного виконання сторонами договору дарування від 10 січня 2005 року в повному обсягу, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання дійсним договору дарування валютних цінностей від 10 січня 2005 року на підставі частини другої статті 220 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові ОСОБА_1 , виходив з того, що суд першої інстанції на порушення статей 213, 214, 179 ЦПК України 2004 року не встановив у повному обсязі обставин справи та безпідставно визнав дійсним договір дарування валютних цінностей від 10 січня 2005 року.