Постанова
Іменем України
30 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 161/100/17
провадження № 61-27635св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - старший державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області Постоловський Роман Олегович,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 та його представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року у складі судді Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати неправомірною постанову старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - Другий відділ ДВС міста Луцька) Постоловського Р. О. про відкриття виконавчого провадження від 14 грудня 2016 року № 53113767 за виконавчим листом № 161/13137/15-ц, виданим на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29 вересня 2016 року про стягнення з нього в дохід держави 3 181,03 грн судового збору; зобов`язати державного виконавця повернути стягувачу виконавчий лист № 161/13137/15-цбез виконання та усунути порушення його конституційних прав як споживача. Скарга мотивована тим, що державний виконавець Другого відділу ДВС міста Луцька Постоловський Р. О. безпідставно прийняв до виконання вищевказаний виконавчий документ.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року у складі судді Подзірова А. О. в задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала мотивована тим, що дії державного виконавця щодо прийняття до виконання виконавчого документа і відкриття виконавчого провадження є правомірними та відповідають вимогам Законом України "Про виконавче провадження", у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення скарги.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, у квітні 2017 року ОСОБА_1 та його представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 24 квітня 2017 рокуапеляційну скаргу залишено без руху та надано п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме - заявникам слід було зазначити у скарзі, в чому полягає незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також - сплатити судовий збір.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року постановлено вважати неподаною та повернути заявникам.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що особами, які подали скаргу, не сплачено судовий збір за її подання у встановленому законом порядку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
У червні 2017 року ОСОБА_1 та його представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просили скасувати ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам матеріального та процесуального права. Апеляційний суд порушив право заявників на апеляційний перегляд справи, тим самим обмежив їм доступ до суду. ОСОБА_1 є споживачем кредитних послуг, а тому на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" він звільнений від сплати судового збору на всіх стадіях цивільного процесу.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 і його представників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2017 року та відмовлено у відкритті касаційного провадження - на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року. Витребувано матеріали справи з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
21 травня 2018 року справу № 161/100/17 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Постановляючи ухвалу про визнання неподаною апеляційної скарги та повернення її ОСОБА_1 та його представникам - ОСОБА_2, ОСОБА_3 . апеляційний суд керувався нормами статей 121, 297 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення(далі - ЦПК України 2004 року), і виходив з того, що заявники не виконали вимоги ухвали Апеляційного суду Волинської області від 24 квітня 2017 рокупро залишення апеляційної скарги без руху в частині сплати судового збору.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 295 ЦПК України 2004 року.
Згідно з частиною другою статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 121 ЦПК України 2004 року суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 та його представники - ОСОБА_2, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 березня 2017 року.