Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 347/864/18
провадження № 61-268св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Служба у справах дітей Косівської районної державної адміністрації,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Ясеновенко Л. В., Мелінишин Г. П., Пнівчук О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У травні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - Служба у справах дітей Косівської районної державної адміністрації, про перевід на неї прав і обов`язків покупця за договором купівлі-продажу частини житлового будинку, визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку, визнання права власності на 1/2 частину автомобіля, посилаючись на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2016 року. Однак з липня 2015 року вказані особи перестали підтримувати шлюбні стосунки, у зв`язку з чим вона разом з ОСОБА_3 стали проживати однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_7, а 17 квітня 2018 року - вони зареєстрували шлюб. 24 лютого 2016 року між ОСОБА_2, від імені якої діяла ОСОБА_8, та ОСОБА_3 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, за яким відповідач придбав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Однак за попередньою усною домовленістю з продавцем вона також мала виступати покупцем вказаного житла, оскільки це майно придбане за їх з ОСОБА_3 спільні кошти. Крім того, внаслідок спільних трудових і грошових витрат 06 квітня 2016 року вони придбали автомобіль "Mersedes-Benz 814-D", 1994 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3 . У жовтні 2016 року колишня дружина ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про поділ майна подружжя та незаконно включила до спірного майна набутий нею та відповідачем під час спільного проживання житловий будинок і транспортний засіб. Враховуючи викладене, ОСОБА_6 просила: перевести на неї права і обов`язки покупця на 1/2 частину домоволодіння за договором купівлі-продажу від 24 лютого 2016 року; визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину автомобіля "Mersedes-Benz 814-D", 1994 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
У серпні 2018 року ОСОБА_6 подала до суду заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на автомобіль марки "Mercedes-Benz 814-D", номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію від 06 квітня 2016 року НОМЕР_3 . Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2018 року у складі судді Гордія В. І. заяву задоволено. Накладено арешт на автомобіль марки "Mersedes-Benz 814-D", номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, тип вантажний, 1994 року випуску, колір червоний, реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3 згідно із свідоцтвом про реєстрацію від 06 квітня 2016 року НОМЕР_3 .
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що між сторонами існує спір, вжиття заходів забезпечення позову відповідає позовним вимогам ОСОБА_6
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволеною. Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року вирішено спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про поділ майна подружжя - в ОСОБА_9 за ОСОБА_3 право власності на автомобіль "Mercedes-Benz 814-D", реєстраційний номер НОМЕР_4, ринкова вартість якого 161 368 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсацію вартості 1/2 частини вказаного транспортного засобу, що становить 80 684 грн. На виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 компенсації вартості 1/2 частини автомобіля постановою начальника Косівського районного відділу державної виконавчої служби (далі - Косівський РВ ДВС) від 21 грудня 2017 року накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_3 Актом головного державного виконавця Косівського РВ ДВС від 29 травня 2018 року проведено опис автомобіля "Mercedes-Benz 814-D" та передано цей транспортний засіб на відповідальне зберігання ОСОБА_10 . Оскільки виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд, то накладення арешту на вказане нерухоме майно перешкоджатиме виконанню рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року, яке набрало законної сили. У своїй заяві ОСОБА_6 не вказала, яким чином невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі. Крім того, право власності на спірний автомобіль визнано за ОСОБА_3, з яким ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі, а у процесі виконання рішення суду про поділ майна подружжя цей транспортний засіб передано на відповідальне зберігання саме заявнику.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У січні 2019 року ОСОБА_6 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року, а ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 31 серпня 2018 року залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що ОСОБА_4 не є власником спірного транспортного засобу, а тому її права не порушуються накладенням арешту на це майно. Оскаржуване судове рішення ухвалене всупереч вимогам процесуального права та роз`ясненням, наведеним у пункті 4 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову". Зокрема, вказуючи на те, що накладення арешту на автомобіль перешкоджатиме виконанню рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, апеляційний суд порушив принцип безсторонності при вирішенні спору і сприяв стягненню коштів на користь ОСОБА_4 за рахунок майбутньої реалізації автомобіля. Вона як співвласник транспортного засобу не погоджувала його відчуження.
У березні 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що спірний автомобіль належав їй та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, що було встановлено рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 23 листопада 2017 року. Однак ОСОБА_6 все ж таки хоче визнати за собою право власності на половину транспортного засобу, при цьому не надає будь-яких доказів на підтвердження того, що вона є співвласником цього майна. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 28 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Косівського районного суду Івано-Франківської області.
27 лютого 2019 року справа № 347/864/18 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).