ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №814/1885/15
адміністративне провадження №К/9901/10830/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №814/1885/15
за позовом ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання неправомірною бездіяльності відповідача
за касаційною скаргою Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року, прийняту в складі головуючого судді Князєва В. С.
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді - Градовського Ю. М., суддів - Кравченка К. В., Турецької І. О.,
У С Т А Н О В И В:
І. Суть спору
1. У червні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач, Секретаріат), у якому просив:
1.1. Визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо повідомлення позивача про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в термін, установлений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян";
1.2. Визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо забезпечення функціонування української мови при забезпеченні пропускної системи в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;
1.3. Визнати неправомірним повідомлення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про те, що черговий працівник, що забезпечує пропускну систему в його Секретаріаті мав право вільно визначати мову спілкування з позивачем 18 березня 2015 року;
1.4. Визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про причину непропуску його до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18 березня 2015 року;
1.5. Визнати неправомірною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо надання позивачу інформації українською мовою про час, коли йому буде дозволено зайти до громадської приймальні Уповноваженого Верховної Ради України 18 березня 2015 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 18 березня 2015 року він відвідав Секретаріат, але черговий працівник на вході до приміщення Секретаріату не пропустив його до громадської приймальні, при цьому на звернення до нього українською мовою відповідав не українською мовою, а незрозумілою позивачу мовою, через це позивач не міг зрозуміти причини непропуску та порядок пропуску до приміщення. На направлене з цього приводу звернення відповідачу позивач не отримав відповіді у строк та в порядку, передбаченому Законом України "Про звернення громадян".
3. Відповідач проти задоволення позову заперечував, указав, що черговий працівник у приміщенні Секретаріату лише здійснює пропускний режим, не є державним службовцем і не зобов`язаний у своїй роботі вживати державну мову. Крім того, після інциденту до позивача вийшов завідувач відділу попереднього розгляду звернень та прийому громадян, який пояснив позивачу необхідну інформацію державною мовою. Письмове звернення позивача від 18 березня 2015 року щодо призначення черговому працівнику перекладача було розглянуто відповідачем своєчасно та йому надано усно пояснення з цього приводу. На наступне письмове звернення позивача від 06 травня 2015 року йому було надано письмову відповідь у порядку і в строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 18 березня 2015 року позивач відвідав Секретаріат, на вході до будівлі якого у нього виник конфлікт із черговим Секретаріату, який не пропускав його до будівлі та розмовляв не українською мовою, а іншою - незрозумілою позивачу.
5. Після виникнення конфлікту до позивача вийшов відповідальний працівник Секретаріату, який розмовляв українською мовою, та повідомив позивачу необхідну йому інформацію.
6. У той же день, 18 березня 2015 року, відповідно до реєстраційно-контрольної картки Секретаріату відповідачем прийнято звернення позивача, яке класифіковано як звернення з двох питань: свобода розвитку і функціонування української мови; право на отримання паспорту.
7. Одним із питань, яке просив вирішити позивач у зверненні від 18 березня 2015 року, є забезпечення перекладача для чергового працівника Секретаріату.
8. Письмової відповіді на заяву від 18 березня 2015 року відповідачем не надано.
9. 06 травня 2015 року позивач повторно звернувся до відповідача із заявою, в якій просив повідомити його про результати розгляду його прохання про призначення перекладача для чергового.
10. На повторну заяву від 06 травня 2015 року відповідачем було надано відповідь у порядку та строки, установлені законом.
11. Судами попередніх інстанцій досліджено зміст посадової інструкції відповідального чергового відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та встановлено, що зазначена особа є службовцем Секретаріату.
12. До повноважень чергового належить здійснення пропуску осіб до приміщення лише за наявності в них разових перепусток, завізованих керівниками структурних підрозділів.
ІІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення
13. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково.
13.1. Визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка виразилася у неповідомленні ОСОБА_1 про результати розгляду його звернення від 18 березня 2015 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в частині пропозиції забезпечення чергового працівника перекладачем.
13.2. Визнано протиправною бездіяльність Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови відповідальним черговим відділу експлуатації адмінбудинку та автотранспорту Управління адміністративно-господарського забезпечення Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 18 березня 2015 року при здійсненні пропуску ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
13.3. У іншій частині позовних вимог - відмовлено.
14. Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано суду доказів розгляду по суті звернення позивача від 18 березня 2015 року в частині прохання забезпечити чергового працівника перекладачем, не надано також доказів направлення відповіді на це звернення у порядку та строки, установлені законодавством.
15. Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка виразилася у незабезпеченні використання української мови відповідальним черговим відділу, то суди дійшли висновку, що з метою гарантування відвідувачам органів державної влади і органів місцевого самоврядування надання послуг державною мовою такі органи повинні відповідним чином добирати службові кадри.
ІV. Касаційне оскарження
16. На зазначену постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції відповідачем подано касаційну скаргу, яку 13 січня 2016 року зареєстровано у Вищому адміністративному суді України.
17. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані рішення судів скасувати та прийняти нове судове рішення.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач указує, що звернення від 18 березня 2015 року було розглянуто на особистому прийомі та позивач отримав усну відповідь, яка його не влаштовує. Відповідач уважає безпідставним застосування до спірних правовідносин положень статті 15 Закону України "Про державну службу", а також статті 11 "Про засади державної мовної політики".
19. Порушення норм процесуального права відповідач вбачає у тому, що судом апеляційної інстанції було розглянуто справу в порядку письмового провадження за наявності заяви про розгляд справи за участю відповідача.
20. 14 січня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Миколаївського окружного адміністративного суду справу № 814/1885/15 (суддя-доповідач - Ліпський Д. В.).
21. 15 лютого 2016 року справа № 814/1885/15 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
22. 29 січня 2016 року справу № 814/1885/15 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду (суддя-доповідач - Шарапа В. М.)
23. 30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 531/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
24. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 05 червня 2019 року визначено склад суду: головуючий суддя - Шевцова Н. В. (суддя-доповідач), судді - Кашпур О. В., Радишевська О. Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
25. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
26. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
27. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
28. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.