ПОСТАНОВА
Іменем України
02 жовтня 2019 року
Київ
справа №825/99/16
адміністративне провадження №К/9901/24154/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача -Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року (головуючий суддя - Кашпур О.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року (головуючий суддя - Літвіна Н.М., судді: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.)
у справі № 825/99/16
за позовом ОСОБА_1
до Прокуратури Чернігівської області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, -
в с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась з позовом до Прокуратури Чернігівської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ прокуратури Чернігівської області № 553 від 14 грудня 2015 року про звільнення позивача;
- поновити позивача на посаді прокурора Чернігівської місцевої прокуратури з 15 грудня 2015 року;
- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 грудня 2015 року по дату фактичного поновлення на посаді, виходячи з розрахунку середнього заробітку в розмірі 8 825,00 грн.;
- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з 15 липня 2015 року по 14 грудня 2015 року - дату фактичного звільнення, та виплатити позивачу недоотриману заробітну плату в розмірі 32 890,00 грн.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 червня 2017 року, яку було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що призначення особи на посаду прокурора та звільнення прокурора із займаної посади може відбуватися виключно з підстав та у порядку, передбаченому Законом № 1697-VІІ, який є спеціальним для правовідносин з приводу проходження публічної служби прокурорами, а тому оскаржуваний наказ про звільнення є законним.
Також, суди дійшли висновку, що, оскільки Кабінетом Міністрів України зміни до постанови № 505 щодо умов оплати праці, зокрема розмірів окладів працівників органів прокуратури, не внесено, а Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на реалізацію положень ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" не передбачено, то прокуратура Чернігівської області не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати поза межами видатків державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає їх незаконним та необґрунтованим, а тому просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Зокрема, скаржник вказує, про те, що прокуратура міста Чернігова не була ліквідована, а лише формально змінила свою назву. Наказ Генерального прокурора України від 23.09.2015 року не вступив в силу, а тому не міг бути підставою для видання наказу про звільнення позивача. Також, скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що на дані спірні правовідносини не розповсюджується Кодекс законів про працю України. Окрім того, скаржник зазначає про те, що відсутність механізму реалізації права працівника прокуратури на заробітну плату в розмірі, передбаченому ЗУ "Про прокуратуру", у зв`язку з не внесенням відповідних змін до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 року №505, не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок заробітної плати.
Відповідачем надані заперечення на касаційну скаргу в яких вказано на безпідставність та необґрунтованість доводів скаржника. Відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Клопотання про розгляд справи за участі скаржника заявлено.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами наявними в матеріалах справи, 06 червня 2013 року позивач працювала в органах прокуратури, зокрема, на посаді прокурора прокуратури міста Чернігова, що підтверджується копією трудової книжки.
Наказом Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 97ш, у зв`язку з утворенням з 15 грудня 2015 року місцевих прокуратур та припинення діяльності шляхом реорганізації міських, районних, районних у містах та міжрайонних прокуратур внесені зміни до структури та штатного розпису прокуратури Чернігівської області шляхом виключення штатного розпису, зокрема, прокуратури м. Чернігова та встановлення у штатному розписі Чернігівській міській прокуратурі 61 одиницю, в тому числі 46 посад прокурорів.
Позивачу 25 вересня 2015 року було вручено попередження про звільнення з 14 грудня 2015 року з посади та органів прокуратури у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури у разі не проходження або неуспішного проходження тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі з 14 грудня 2015 року.
Згідно Додатку до Закону України "Про прокуратуру", було створено Чернігівську місцеву прокуратуру, юрисдикція якої розповсюджується на місто Чернігів, Чернігівський район, Куликівський район, Ріпкинський район. Згідно наказу Генерального прокурора України від 23 вересня 2015 року № 97ш, встановлено у штатному розписі Чернігівської місцевої прокуратури 48 штатних одиниць прокурорів прокуратури.
За результатами тестування ОСОБА_1 набрала 61,3 бали та зайняла 64 позицію, при тому, що рейтинговий бал, який дозволив претендувати, на подальшу роботу у Чернігівській місцевій прокуратурі складавв 81 бал (58 позиція у рейтинговому списку).
В подальшому, у зв`язку з утворенням місцевих прокуратур та припиненням діяльності міських прокуратур, Прокуратурою Чернігівської області прийнято наказ № 553 від 14 грудня 2015 року про звільнення позивача з посади прокурора прокуратури міста Чернігова та органів прокуратури Чернігівської області з 14 грудня 2015 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України та п. 9 ст. 51 Закону України "Про прокуратуру".
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
5. Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII).
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 51 Закон № 1697-VІІ прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
Статтею 60 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор звільняється з посади особою, уповноваженою цим Законом приймати рішення про звільнення прокурора, за поданням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, якщо: 1) прокурор не подав заяву про переведення до іншого органу прокуратури протягом п`ятнадцяти днів; 2) в органах прокуратури відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення; 3) прокурор неуспішно пройшов конкурс на переведення до органу прокуратури вищого рівня.
Відповідно до п.п. 1 п. 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру" до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу XII "Прикінцеві положення" цього Закону, прокурорами місцевих прокуратур призначаються, зокрема, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.
Відповідно до частини третьої статті 81 Закону № 1697-VII, посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
Частиною 9 ст. 81 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
6. Умови і процедуру проведення тестування на посади прокурорів місцевих прокуратур визначаються Порядком проведення тестування для зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, затвердженим наказом Генерального прокурора України від 20.07.2015 № 98 (далі - Порядок № 98).
Відповідно до п. 1.2. Порядку № 98, на посади прокурорів місцевих прокуратур призначаються особи за результатами успішного проходження ними тестування.
Тестування забезпечує умови для об`єктивного і неупередженого з`ясування спроможності кандидатів за своїми професійними та особистісними якостями виконувати службові обов`язки на посадах прокурорів місцевих прокуратур (п. 1.3. Порядку №98).
Пункт 1.4. Порядку №98 визначає, що прокурори та стажисти на посадах прокурорів, які на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру" працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, претендують на зайняття посади прокурора місцевої прокуратури, яка утворюється шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій вони працюють.
Згідно з пунктом 4.1. Порядку №98 основними етапами відбору кандидатів на посаду прокурора місцевої прокуратури є: прийом документів; тестування на знання законодавчої бази (професійний тест); тестування на загальні здібності; формування рейтингу кандидатів.
Відповідно до пункту 5.2. Порядку № 98, працівник, який на день набрання чинності Законом України "Про прокуратуру`працює в міській, районній, міжрайонній, районній у місті прокуратурі, подає заяву за формою, наведеною у додатку 3 цього Порядку, для участі в тестуванні на посаду прокурора тієї місцевої прокуратури, яка буде сформована шляхом реорганізації прокуратури районного рівня, в якій він працює.
Максимальна кількість балів, яку може набрати кандидат за результатами проходження двох тестувань, - 200, які враховуються рівними частинами (50 % - тестування на знання законодавчої бази (професійний тест) та 50 % - тестування на загальні здібності) (пункт 3.15. Порядку №98).
Згідно з пунктом 9.1. Порядку № 98, рейтинг кандидата визначається за результатами тесту на знання законодавчої бази (професійний тест) та тесту на загальні здібності.
Пункт 9.5. Порядку № 98 визначає, що керівник регіональної прокуратури після отримання рейтингового списку кандидатів на посади прокурорів конкретної місцевої прокуратури та рапорту працівника прокуратури (заяви для тих, хто не працює у прокуратурі), який успішно пройшов тестування, видає наказ про його призначення на посаду, враховуючи підсумковий бал кандидата (від вищого до нижчого) та кількість штатних одиниць у відповідній місцевій прокуратурі.
7. Закон України "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР)
Відповідно до положень статей 8, 13 Закону України "Про оплату праці" умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті, та частиною першою статті 10 цього Закону. Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.