ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №2а-2121/12/1370
адміністративне провадження №К/9901/8905/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І., суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В., розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.04.2015 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальви-Маркет" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
ТОВ "Мальви-Маркет" подало до суду позов, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003032321 про визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 1 092 563,73 грн, зокрема в сумі 729 375,15 грн за основним платежем та в сумі 363 188,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що господарські операції підтверджені первинними документами. Податковий кредит сформовано на підставі податкових накладних, виданих платником податку на додану вартість. Податкові повідомлення-рішення є неправомірними.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.12.2012 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 24.11.2011 № 0003032321 в частині визначення грошового зобов`язання в сумі 567 957,65 грн. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив. Суд стягнув з Державного бюджету України на користь позивача 1115 грн судового збору.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.04.2015 залишив без змін постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.12.2012.
ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права: пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України. Посилаючись на обставини, що зазначені в акті перевірки, зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12.06.2015 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.
Верховний Суд ухвалою від 23.09.2019 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 24.09.2019.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, зважає на таке.
Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2011 № 0003032321 грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 729375,15 грн за основним платежем та в сумі 363 188,58 грн за штрафними (фінансовими) санкціями слугували висновки контролюючого органу про порушення вимог пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 729375,15 грн, зокрема за травень 2011 року в сумі 3000,00 грн, за серпень 2011 року в сумі 395962 грн та за вересень 2011 року в сумі 330 412,98 грн, за операціями з придбання у ТОВ "Технобудальянс" та ПП "УНТК Енергоспецмонтаж" будівельно - монтажних робіт.
Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтями 198, 201 Податкового кодексу України.