ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №804/14/15
адміністративне провадження №К/9901/7300/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 (суддя - Горбалінський В.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 (головуючий суддя - Лукманова О.М., судді: Божко Л.А., Прокопчук Т.С.) у справі № 804/14/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" до Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" (далі - ТОВ "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Нікопольської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Нікопольська ОДПІ) від 23.12.2014 № 0004572201, №0004582201, №0004592201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Нікопольська ОДПІ звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2015 та прийняти у справі нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Нікопольська ОДПІ посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано всі обставини справи та не надано їм повну оцінку, що має значення для належного вирішення справи.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Ухвалою Верховного Суді від 09.09.2019 призначено розгляд адміністративної справи № 804/14/15 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 24.09.2019 о 12.00 год.
Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Нікопольською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Нікопольський завод сталевих труб "ЮТІСТ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 26.09.2011 по 31.12.2013.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 03.12.2014 № 3778/04-07-22-01/37837198, в якому відображено висновки про порушення:
пунктів 138.1, 38.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 2084100,17 грн.; статей 185, 188, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 23 декларації) на загальну суму 2187822,19 грн., по уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2013 року від 29.10.2014 № 9062408427 на 479729,00 грн.; занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет (рядок 25 декларації) на загальну суму 386869,84 грн.
В обґрунтування зазначеного висновку відповідач посилається на дефектність наданих до перевірки товарно-транспортних накладних щодо транспортування товару від ТОВ "Компанія Металозбут" (не вказано вид перевезень, посадових осіб, відсутні підписи тощо), ненадання доказів транспортування товару від ТОВ "Українська нафто-газова компанія", перевіркою не виявлено фактичного відвантаження товару, його реальне транспортування, оскільки не надані належним чином складені первинні документи, на підставі яких відбувався рух товарів від продавця (постачальника) до покупця та які підтверджують реальність здійснення господарської операції; акт Основ`янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 12.08.2014 року № 1137/20-38-23-01-04/37764888 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання ТОВ "Українська нафто-газова компанія" (податковий номер 37764888) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.10.2012 по 16.01.2014", в якому відображено висновок про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентами, встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливості реального здійснення операцій по ланцюгу постачання.
На підставі названого акту перевірки, відповідачем 23.12.2014 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0004572201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 2605125,21 грн. в т. ч. за основним платежем в розмірі 2084100,17 грн. та за штрафними санкціями - 521025,04 грн.;
№ 0004582201, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 580304,76 грн. в т. ч. за основним платежем в розмірі 386869,84 грн. та за штрафними санкціями - 193434,92 грн.;
№ 0004592201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2187822,19 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 1093911,10 грн.
Надаючи оцінку обставинам у справі, Верховний Суд виходить з неповного з`ясування судами попередніх інстанції усіх обставин справи з огляду на наступне.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що надані позивачем до суду документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності, тому позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати відповідних періодів за результатом проведення господарських операцій з дотриманням вимог податкового законодавства.
Частиною третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Вказані вимоги законодавства зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.