ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №813/185/15
адміністративне провадження №К/9901/9317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Промбудприлад" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 (суддя Сакалош В.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (головуючий суддя Шавель Р.М., судді: Бруновська Н.В., Костів М.В.) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Промбудприлад" до Залізничної об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
ПАТ "Промбудприлад" звернулося до суду з адміністративним позовом до Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 31.12.2014 №0001102201 та від 31.12.2014 №0001112201.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2015, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ПАТ "Промбудприлад" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права та ненадання правової оцінки всім обставинам справи. Як вказує позивач, між ПАТ "Промбудприлад" та ТОВ "АРС СІТІ" були укладені договори на виконання ремонтно-будівельних робіт які є дійсними та не визнані в установленому порядку нікчемними, факт виконання таких робіт підтверджується складеними первинними документами. ПАТ "Промбудприлад" вважає, що висновки, зазначені в акті перевірки є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, у податкового органу не було законних підстав збільшувати грошове зобов`язання позивачу з податку на додану вартість, а також відповідач неправомірно збільшив грошові зобов`язання ПАТ "Промбудприлад" з податку на прибуток. Позивач наголошує, що суди повинні враховувати критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій останнього у сфері податкових правовідносин.
Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.10.2015 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача у справі №813/185/15.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу 15.12.2014 проведено позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Промбудприлад" з питань господарських взаємовідносин з ТОВ "АРС СІТІ" за період з 01.01.2013-01.03.2013 та правильністю відображення в податкових деклараціях подальшої реалізації товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг).
За результатами перевірки складено акт від 15.12.2014 №2087/22-01/31588943.
Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:
пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток за 2013 рік на 6824грн.;
пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України - позивачем занижено суму податку на додану вартість на 45002грн.
На підставі наведеного акту перевірки відповідачем прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:
від 31.12.2014 №0001112201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 56252грн. 50коп., з яких 45002грн. за основним платежем та 11250грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;
від 31.12.2014 №0001102201 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 10236грн., з яких 6824грн. за основним платежем та 3412грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Підставою для винесення вказаних податкових повідомлень-рішень є висновки податкового органу за результатами проведеної перевірки про непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ "АРС СІТІ", на підставі яких платником податку були сформовані дані податкового обліку.
Зокрема, у січні-березні 2013 року позивачем сформовано податковий кредит та валові витрати по операціях з виконання будівельно-монтажних та інших робіт на підставі укладених договорів підряду із вказаним контрагентом. Також надані позивачем документи можуть мати силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.
З урахуванням вказаних обставин контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність проведених операцій, у зв`язку з чим прийняв рішення про збільшення суми грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств та ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ.
Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Відмовляючи у задоволенні заявленого позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що господарські операції позивача з ТОВ "АРС СІТІ" не мали реального характеру. Судами наголошено, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, з огляду на встановлені судами фактичні обставини справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.
Положення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до вимог пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (пункт 201.1 статті 201 ПК України).
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.