ПОСТАНОВА
Іменем України
24 вересня 2019 року
Київ
справа №820/2763/15
адміністративне провадження №К/9901/5776/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши в судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 (головуючий суддя - Подобайло З.Г., судді: Григоров А.М., Тацій Л.В.) у справі № 820/2763/15 за позовом Ізюмської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна, -
встановив:
Ізюмська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального виробничого водопровідно-каналізаційного підприємства, в якому просила суд надати дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі. Кошти від продажу майна платника податків, що перебуває в податковій заставі загальною сумою 115790,00 грн. перерахувати до Загального фонду Державного бюджету на розрахунковий рахунок №31110029700012, отримувач - Ізюмське УДКСУ Харківської області, код отримувача - 37283992, банк отримувача - ГУДКСУ в Харківській області, МФО - 851011, код платежу 14010100.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2015 в позові відмовлено.
При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що надані до матеріалів справи податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 та № 2/107 від 21.11.2001 не стосуються спірної суми податкового боргу, оскільки позивач просить надати дозвіл на погашення податкового боргу відповідача, що виник на підставі декларації №9019070402 від 20.02.2015, а податкові вимоги, надані на підтвердження існування боргу, прийняті у 2001 році, тому щодо податкового боргу, який рахувався у відповідача за декларацією №9019070402 від 20.02.2015, повинна була прийнята та надіслана платнику податків нова податкова вимога. Отже, податковим органом до суду не надано доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів погашення податкового боргу.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що з моменту надіслання податкових вимог № 1/47 від 16.10.2001 та № 2/107 від 21.11.2001 податковий борг відповідача не переривався. Податковий Кодекс України не містить норми про необхідність повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу, а тому Ізюмська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області не мала повноважень та не повинна була повторно надсилати податкову вимогу у разі збільшення податкового боргу. Також суд дійшов висновку, що відповідно до норм Податкового Кодексу України, які регулюють спірні правовідносини, достатньою умовою для звернення до суду, за яких можливе надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, є наявність у платника податкового боргу та відсутність на розрахункових рахунках такого платника грошових коштів, достатніх для погашення цього боргу.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2015 та залишити в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2015.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що податкові вимоги № 1/47 від 16.10.2001 та № 2/107 від 21.11.2001 не стосуються податкового боргу відповідача, який виник пізніше, оскільки вони були виставлені на підставі Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який втратив чинність з 01.01.2011, а тому не може регулювати питання погашення податкового боргу платника податку, що виник після вказаної дати. Таким чином, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство вважає, що податковим органом не надано до суду доказів здійснення встановлених Податковим кодексом України заходів, які дають податковому органу право на стягнення коштів за рахунок майна підприємства.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Ізюмське комунальне виробниче водопровідно-каналізаційне підприємство зареєстровано в якості юридичної особи (місцезнаходження: 64300, Харківська обл., м. Ізюм, вул. Калініна, буд. 11, код 24673063), що підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та перебуває на податковому обліку у Ізюмській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.
Ізюмським комунальним виробничим водопровідно-каналізаційним підприємством було подано до Ізюмської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість №9019070402 від 20.02.2015 (термін сплати 02.03.2015), в якій підприємством самостійно визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 115790,00 грн.
Відповідачем суму самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на додану вартість в повному обсязі у встановлені законодавством строки сплачено не було. На час розгляду справи судами попередніх інстанцій податковий борг відповідача з зазначеного податку за вказаною податковою декларацією складав 115790,00 грн.
На підтвердження вжиття заходів щодо погашення відповідачем узгодженої суми вказаного податкового боргу позивачем до матеріалів справи надано першу податкову вимогу № 1/47 від 16.10.2001 та другу податкову вимогу № 2/107 від 21.11.2001, які були направлені Ізюмському комунальному виробничому водопровідно-каналізаційному підприємству поштою та отримані відповідачем 25.10.2001 та 27.11.2001 відповідно, що підтверджується копіями повідомлень про вручення поштового відправлення.
За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).
Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.