ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 354/754/17
провадження № 51-10526км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Наставного В. В., Могильного О. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Опанасюка О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 вересня 2018 року в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090110000090, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Ужгорода Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що не має судимостей,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 26 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 119 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі пункту "в" ст. 1, ст. 15 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 70 700 грн, моральної - 150 000 грн, а також на користь ОСОБА_3 у рахунок відшкодування моральної шкоди - 150 000 грн.
Крім того, в порядку забезпечення цивільного позову постановлено накласти арешт на будь-яке майно (рухоме та нерухоме), гроші у будь-якій валюті готівкою або безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, що належать ОСОБА_1, у межах пред`явленого позову на суму 370 700 грн.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він за встановлених судом першої інстанції обставин та детально наведених у вироку, всупереч чинному законодавству України, не будучи зареєстрованим як суб`єкт господарської діяльності та не отримавши ліцензії інструктора атракціону, без погодження Ворохтянської селищної ради, всупереч відповідним пунктам Правил будови і безпечної експлуатації атракціонної техніки, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 01 березня 2006 року №110, без отримання дозволу від відповідних державних установ на введення атракціону в експлуатацію, а також не придбавши сертифікованого обладнання і спорядження, самовільно у кінці 2016 року в АДРЕСА_1, неподалік власного господарства встановив над руслом гірського потічка саморобну канатну переправу з двох сталевих канатів, яка належить до об`єктів із підвищеною небезпекою та вимагає здійснення спеціальних технічних заходів безпеки і спеціального навчання обслуговуючого персоналу. Також ОСОБА_1 самовільно виготовив у вигляді лямочного пояса спорядження, яке надалі використовував для надання платних послуг бажаючим здійснити переправу в обидва боки на вказаному вище атракціоні.
28 травня 2017 року приблизно о 12:30 до одного боку самовільно встановленої ОСОБА_1 канатної переправи підійшов ОСОБА_4 разом зі своїми родичами, де на прохання ОСОБА_1 перебував ОСОБА_5, який запропонував указаним особам здійснити переправу вищезгаданою переправою, повідомивши при цьому присутнім, що вартість цієї послуги в обидва боки буде становити 30 грн. ОСОБА_4 погодився на вказану пропозицію. ОСОБА_5 незважаючи на велику масу тіла ОСОБА_4 допоміг йому одягнути самовільно виготовлене ОСОБА_1 спорядження, після чого він, не провівши інструктажу та не надавши ОСОБА_4 захисного шолому, без додаткового страхувального канату відправив його по одному зі сталевих канатів через русло гірського потічка на інший бік, де його вже чекав ОСОБА_1
Зустрівши ОСОБА_4 на своєму боці, ОСОБА_1 незважаючи на велику масу тіла ОСОБА_4 допоміг йому закріпити спорядження за інший сталевий канат, який згідно з нормами бракування канатів, наведеними у НПАОП 0.00-1.36-03, не повинен був експлуатуватись, після чого, не надавши ОСОБА_4 захисного шолому, без додаткового страхувального канату, відправив чоловіка цим же канатом назад. Під час руху ОСОБА_4 відбувся розрив зазначеного вище пошкодженого сталевого канату, в результаті чого ОСОБА_4 упав зі значної висоти на землю та отримав тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.
Таким чином, ОСОБА_1, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, допустив злочинну недбалість, не передбачив розриву сталевого канату і падіння ОСОБА_4 під час руху на вказаному атракціоні, що призвело до смертельного травмування останнього, хоча в цьому випадку ОСОБА_1 повинен був і міг передбачити настання таких наслідків.
Апеляційний суд Івано-Франківської області ухвалою від 18 вересня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1, просить скасувати постановлені у кримінальному провадженні судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи наведене, засуджений указує на те, що місцевий суд безпідставно не допитав свідка ОСОБА_5 Зазначає, що суд, задовольняючи позовні вимоги потерпілих, не врахував вимог розумності, справедливості та його матеріального стану і необґрунтовано стягнув з нього на їх користь матеріальну і моральну шкоду на загальну суму 370 700 грн. При цьому суд не досліджував наданих потерпілими доказів на обґрунтування позовних вимог. Також суд не навів жодних підстав необхідності накласти арешт на все його майно як захід забезпечення цивільного позову. Вказані порушення, на думку скаржника, є підставами для скасування постановлених щодо нього судових рішень.
Позиції інших учасників судового провадження
У своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу засудженого потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів, просять залишити її без задоволення, а постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення - без зміни.
У судовому засіданні прокурор, надавши відповідні пояснення, заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважав постановлені у кримінальному провадженні судові рішення щодо ОСОБА_1 законними й обґрунтованими, а тому просив залишити їх без зміни.
Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно зі ч. 1 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому за ч. 2 вказаної норми процесуального закону суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд відхиляє доводи засудженого про те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для кримінального провадження та безпідставно не допитав свідка ОСОБА_5, з огляду на таке.
Неповнота судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження виходячи з положень ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, а тому Верховний Суд не перевіряє цих доводів касаційної скарги.
Водночас із матеріалів кримінального провадження видно, що місцевий суд під час розгляду кримінального провадження неодноразово вживав заходи щодо виклику ОСОБА_5 для надання пояснень як свідка. Однак останній так і не прибув у судове засідання, а сторона обвинувачення не змогла забезпечити його явку, що підтверджується відповідними рапортами, долученими до матеріалів кримінального провадження. У зв`язку цим прокурор у судовому засіданні 26 липня 2017 року заявив клопотання про недоцільність подальшого виклику для допиту свідка обвинувачення ОСОБА_5 Головуючий, заслухавши думку учасників судового провадження, в тому числі й сторони захисту, яка не заперечувала щодо виключення допиту цього свідка, ухвалив виключити з обсягу доказів, які підлягають дослідженню, допит свідка обвинувачення ОСОБА_5 .
Також при апеляційному перегляді кримінального провадження, сторона захисту не заявляла клопотання про допит зазначеного свідка апеляційним судом.