Ухвала
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 372/2914/14-к
провадження № 51-1823км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Трутенко А.Ю.,
прокурора Гаврилюка С.М.,
виправданого ОСОБА_1,
захисників Татієва І.О., Мусаєва М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Воркути Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ),раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 11 липня 2018 року ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України визнано невинним та виправдано.
Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що він,15 квітня 2004 року постановою Господарського суду Київської області по справі №192/12б-98 був призначений арбітражним керуючим-ліквідатором банкрута ВАТ "Григорівський цукровий завод", що розташований в с. Григорівка Обухівського району Київської області, тобто він обіймав посаду, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, тобто був службовою особою.
12 грудня 2006 року. в м. Києві, діючи в порушення вимог ст. 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", діючи від імені ВАТ "Григорівський цукровий завод", достовірно знаючи, що об`єкт незавершеного будівництва - "Будинок житловий 12-квартирний", розташований на вул. Комсомольській у с. Григорівка Обухівського району Київської області, перебуває у державній власності, умисно уклав з Українською аграрною біржею договір № 0402.04/16, а, в подальшому, 27 грудня 2006 року в м. Києві уклав договір купівлі-продажу цієї нерухомості з ТОВ "Агропромінвест" за ціною 42000 грн.
Разом з тим, відповідно до висновку № 5433/5434 судової будівельно-технічної експертизи від 07 липня 2008 року, дійсна (ринкова) вартість об`єкту незавершеного будівництва становила 512 574 грн.
Тобто, відчуженням зазначеного об`єкту нерухомості, державі були заподіяні збитки саме на зазначену суму, яка у 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, що є тяжкими наслідками.
Зазначені дії ОСОБА_1, як арбітражного керуючого-ліквідатора банкрота ВАТ "Григорівський цукровий завод", який перевищив свої службові повноваження при відчуженні об`єкту незавершеного будівництва - 12-квартирного житлового будинку в с. Григорівка Обухівського району Київської області, що перебував у державній власності, та спричинило тяжкі наслідки, органом досудового слідства кваліфіковано як вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 365 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 березня 2019 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотні порушення кримінально-процесуального закону при постановленні зазначених судових рішень. Наголошує на тому, що суд, досліджуючи наявні у матеріалах кримінальної справи докази, які вказують на причетність ОСОБА_1 до злочину, передбаченого ч. 3 ст. 365 КК України надав їм неправильну оцінку і, не навівши обґрунтувань відповідно до ст. 334 КПК України 1960 року, безпідставно виправдав його за відсутністю в його діях складу злочину. Крім того, судом першої інстанції, всупереч клопотання сторони обвинувачення не допитано ряд свідків. До того стверджує, що судом першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 349 КПК України 1960 року було позбавлено прокурора належним чином скористатися правом на подачу апеляційної скарги, оскільки копія вироку суду була надана йому після спливу строку апеляційного оскарження. Апеляційний суд у свою чергу, не врахувавши доводів апеляційної скарги прокурора, всупереч вимогам ст. 377 КПК України 1960 року, допущених місцевим судом помилок не виправив та необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без змін.
Аналогічні доводи з проханням скасувати судові рішення, викладені і в касаційній скарзі прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції.
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційні скарги прокурорів захисники виправданого ОСОБА_1 - адвокати Татієв І.О. та Мусаев М.Г. посять залишити їх без задоволення як безпідставні.
У судовому засіданні прокурор підтримав касаційні скарги частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Виправданий та його захисники заперечували проти задоволення касаційних скарг прокурорів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Мотиви Суду
Прокурори у своїй касаційних скаргах, поряд із зазначенням про істотні порушення норм КПК України та неправильне застосування кримінального закону України при винесенні оскаржуваних судових рішень, ставлять питання і про неналежну оцінку доказів, які були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій, тобто вказують на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 398 КПК України 1960 року до компетенції касаційного суду не відноситься перевірка обставин, зазначених у статті 369 цього Закону щодо невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, які оскаржуються прокурорами. У зв`язку з наведеним доводи касаційних скарг в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.
Відповідно до ст. 323 КПК України 1960 року як обвинувальний, так і виправдувальний вирок повинен бути законним і обґрунтованим. Суд обґрунтовує вирок на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.