Постанова
Іменем України
30вересня 2019 року
м. Київ
5 серпня 2019 року
м. Ки
справа № 520/5331/16-ц
провадження № 61-12741св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача -Дячук Павло Миколайович,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_7,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дячука Павла Миколайовича на постанову Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Заїкіна А. П., Погорєлової С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно.
Позов мотивований тим, що 13 липня 2010 року між нею та ОСОБА_8 було укладено договір позики грошей, відповідно до якого вона передала ОСОБА_8 280 000 гривень, що на момент укладення правочину за офіційним курсом Національного Банку України складало 35 000 доларів США. Строк виплати повної суми боргу за договором встановлювався до 30 вересня 2010 року.
Зазначала, що після смерті ОСОБА_8, 25 листопада 2010 року, була відкрита спадкова справа, а 29 березня 2011 року нею було подано вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця, проте її вимоги не були задоволені.
Вказувала, що 26 червня 2013 року Київським районним судом міста Одеси було винесено рішення, яким стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості в розмірі 298 441,64 грн. Однак, рішення суду не було виконане оскільки жоден із відповідачів не отримав свідоцтво про спадщину на майно.
З огляду на те, що відповідачі продовжували проживати у житловому будинку, що належав ОСОБА_8 вважала, що вони фактично вступили у спадщину, тому звернулася до суду із позовом про звернення стягнення на майно.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд звернути стягнення на Ѕ житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та визнати нею право власності на Ѕ житлового будинку, розташованого за вказаною адресою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016 року у складі судді Прохорова П. А. позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно задоволено.
Звернуто стягнення заборгованості за договором позики грошей від 13 липня 2010 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, на майно, а саме: на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей від 13 липня 2010 року, що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, у розмірі 298 441,64 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на момент звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про стягнення богу (19 квітня 2011 року) та на момент винесення рішення судом про стягнення з відповідачів заборгованості (26 червня 2013 року) - сума боргу перед позивачем становила 298 441,64 грн. Відповідно до примітки зазначеної у Витязі з реєстру прав власності на нерухоме майно вартість житлового будинку та земельної ділянки, на момент реєстрації за ОСОБА_8 права власності, становила 995 660,00 грн.
Враховуючи вказане та на підставі статей 1281, 1282 ЦК України районний суд вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_9 задоволено частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на майно залишено без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту права пов`язаний зі зверненням стягнення на майно боржника, шляхом передачі у власність нерухомого майна в рахунок погашення заборгованості за договором позики, чинним законодавством України передбачено лише для майна, яке перебуває у заставі (іпотеці) і лише в позасудовому порядку.
В судовому порядку набуття права власності на нерухоме майно у передбачених випадках та за наявності відповідних підстав можливо лише в порядку статей 376 та 392 ЦК України.
Апеляційний суд зазначив, що відповідно до резолютивної частини позовної заяви від 11 травня 2016 року, ОСОБА_1 просила "в рахунок погашення заборгованості за договором позики грошей від 13 липня 2010 року звернути стягнення на Ѕ частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, шляхом визнання за собою права власності на Ѕ частину вказаного будинку". Однак, суд першої інстанції "звернув стягнення заборгованості за договором позики грошей від 13 липня 2010 року… на Ѕ частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ". Апеляційний суд вважав, що таке вільне трактування судом позовних вимог ОСОБА_1 не відповідає принципу диспозитивності викладеному у статті 11 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи в суді першої інстанції, з огляду на те, що позовні вимоги текстуально та за смисловим навантаженням відрізняються від редакції позовних вимог, які були заявлені позивачем, яка їх у встановленому ЦПК України порядку не змінювала і не уточнювала.
Крім того, ОСОБА_7 є також кредитором померлого боржника ОСОБА_8, тому оскаржуваним рішенням про звернення стягнення на користь ОСОБА_1 заборгованості на Ѕ частку нерухомого майна та визнання за нею права власності на зазначене майно в рахунок погашення заборгованості за договором позики в сумі 298 441,64 грн зачіпаються її права, яка до участі у справі не залучалася.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Дячук П. М., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця. При цьому відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Вважає, що нею було обрано правильний спосіб захисту при зверненні до суду із позовом про звернення стягнення на майно боржника.
Зазначає, що про існування незадоволених вимог інших кредиторів боржника ОСОБА_1 нічого не знала та не могла знати.
Звертає увагу суду на те, що ОСОБА_7 не є стороною у справі, її права та обов`язки при розгляді справи не вирішувались, отже права на апеляційне оскарження рішення суду вона не мала оскільки рішення суду першої інстанції не порушує її права та інтереси.
Посилається на те, що визнання за ОСОБА_1 права власності на частину будинку не впливає на задоволення вимог ОСОБА_7 . Крім того, вартість Ѕ частини спірного будинку не перевищує суми заборгованості.
Зазначає, що відкриваючи провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції, не вирішив її процесуального статусу та не перевірив, чи було на момент задоволення апеляційної скарги ОСОБА_7 відкрито виконавче провадження щодо стягнення на її користь заборгованості з відповідачів.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.