Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 320/1384/17-ц
провадження № 61-48777св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 липня
2018 року в складі судді Редько О. В.та постанову Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року в складі колегії суддів: Кухаря С. В.,
Крилової О. В., Полякова О. З.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права користування майном.
Позовна заява мотивована тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом на вищезазначену квартиру, посвідченим держаним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Лайзорик О. Ф. від 17 лютого 2017 року.
Позивач зазначала, що не може користуватись квартирою, оскільки в ній без правових підстав (без відповідної реєстрації) мешкає ОСОБА_2, що підтверджується довідкою від 21 лютого 2017 року посвідченою директором комунального підприємства "ЖИТЛОМАСИВ".
Відповідач відмовляється добровільно звільнити квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач вказувала, що має намір продати належну їй квартиру АДРЕСА_1, але той факт, що відповідач не звільняє її власність, не дає їй можливості скористатися її законними правами власника.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області
від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано усунути перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири
АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що власником спірної квартири є позивач, відповідач не є власником та наймачем цієї квартири, не є членом сім`ї позивача, користується квартирою без достатньої правової підстави, добровільно виселитися не бажає, чим порушує права позивача на користування та розпорядження нею своїм майном, наявні правові підстави, визначені статтею 391 ЦК України, для задоволення позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що у спірну квартиру він вселився як член сім`ї власника цієї квартири, а тому він наділений правами, передбаченими частиною першою статті 156 ЖК УРСР. Крім того, позивачем не надано доказів вчинення відповідачем дій, наслідком яких є виселення на підставі
статті 116 ЖК УРСР.
Відзив позивачем на касаційну скаргу не подано.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченим держаним нотаріусом Мелітопольської державної нотаріальної контори Лайзорик О. Ф. від 17 лютого 2017 року спадкоємцем квартири АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, є
ОСОБА_1 .
Згідно з довідкою старшої по будинку у вищевказаній квартирі АДРЕСА_1 проживає
ОСОБА_2
Відповідно до інформації виконавчого комітету Мелітопольської міської ради
від 15 березня 2017 року № 1133 про реєстрацію місця проживання
ОСОБА_2 , останнім місцем проживання ОСОБА_2 зареєстроване у квартирі АДРЕСА_2 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім`ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.