Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 127/16791/18
провадження № 61-13177св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2019 року у складі судді Короля О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Банк), ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 11 травня 2012 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 067АІ20120511001 на купівлю автотранспортних засобів та договір відновлювальної кредитної лінії № 067000804 INSURANCE1 . В забезпечення виконання зобов`язань за цими договорами між ним, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 11 травня 2012 року укладено договір поруки № 067067АІ20120511001-POR/1, який є недійсним з огляду на те, що за його умовами (пункти 1.1, 4.1, 4.2) визначення точного обсягу зобов`язань поручителя можливе тільки відповідно до умов основного зобов`язання, забезпеченого порукою. Оскільки договором поруки передбачено обов`язок поручителя відповідати перед кредитором у повному обсязі солідарно з позичальником, то встановити реальний/дійсний обсяг відповідальності поручителя можна тільки з умов договору кредиту.
Відповідно до пункту 1.1 договору кредиту детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в додатку № 1 до цього договору, що є його невід`ємною частиною. Проте договір кредиту від 11 травня 2012 року № 067АІ20120511001 містить два додатки № 1 до договору.
У одному додатку № 1 зазначено, що процентна ставка (річних) - 16,700 %; процентна ставка по лінії на страхування (річних) - 24,0 %; сума платежу за розрахунковий період - 3 396,64 грн; реальна процентна ставка - 35,17 %; абсолютне значення подорожчання кредиту - 213 018,47 грн; відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь банку) - 17,04 %; відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь банку та третіх осіб) - 22,21 %.
У іншому додатку № 1 зазначено, що процентна ставка (річних) - 27,000 %; процентна ставка по лінії на страхування (річних) - 27,0 %; сума платежу за розрахунковий період - 4 472,97 грн; реальна процентна ставка - 49,18 %; абсолютне значення подорожчання кредиту - 303 431,17 грн; відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь банку) - 27,42 %; відсоток подорожчання кредиту (за рахунок платежів на користь банку та третіх осіб) - 33,76 %.
В обох додатках № 1 відрізняються суми, зазначені в графах/стовпчиках "погашення основної суми кредиту" та "проценти за користування кредитом".
З огляду на викладене, будь-яке нарахування сум заборгованості за договором кредиту неможливе, оскільки при такому нарахуванні обов`язковим є посилання на зміст двох різних додатків № 1 до договору. Визначити точну суму заборгованості за кредитним договором не вбачається можливим, оскільки цей договір містить суперечливі та протилежні вказівки щодо порядку такого нарахування. Неможливість визначення точної суми заборгованості і розміру зобов`язання в цілому за договором кредиту підтверджено, зокрема, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 23 березня 2017 року та ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 15 серпня 2017 року у справі № 127/18998/16-ц.
Договір поруки не дозволяє встановити точний обсяг його відповідальності, як поручителя, тобто розмір та інші характеристики зобов`язання за цим договором, тому такий договір не відповідає вимогам щодо добросовісності, розумності та справедливості, встановленим частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Крім того, відповідно до пункту 2.4 договору кредиту розмір процентної ставки за цим договором є змінним (фіксується щорічно) та визначається, як сума базової процентної ставки кредитування та маржі. Відповідно до пункту 2.4.2 договору кредиту новий розмір процентної ставки за цим договором встановлюватиметься 11 числа (вказується відповідне число місяця, в якому було укладено цей договір) кожного річного періоду, починаючи з другого року від дати укладення цього договору. Пунктом 2.4.2 договору кредиту передбачено обов`язок кредитора письмово повідомляти про зміну процентної ставки за кредитом позичальника, поручителя та інших зобов`язаннях за даним договором осіб не пізніше, як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова процентна ставка.
Проте ПАТ "Укрсоцбанк" не повідомляло його письмово про розмір процентної ставки за кредитом у новому річному періоді щороку, у зв`язку з чим йому не відомо, за якою процентною ставкою має розраховуватись заборгованість за весь період дії договору кредиту, тому він не може встановити розмір та інші характеристики свого зобов`язання перед кредитором.
Зміст договору поруки не відповідає вимогам закону, додержання яких є необхідним для чинності правочину (частина перша статті 203 ЦК України); договір поруки не відповідає вимогам закону щодо спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п`ята статті 203 ЦК України), тому він є недійсним відповідно до частини першої статті 215 ЦК України.
У зв`язку з наведеним, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір поруки від 11 травня 2012 року № 067067АІ20120511001-POR/1, укладений між ним, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що позичальник ОСОБА_2 не оспорює договір кредиту від 11 травня 2012 року № 067АІ20120511001, а порука є видом забезпечення виконання зобов`язань та за умови презумпції правомірності правочину - договору кредиту, суд не знайшов підстав для визнання договору про забезпечення цього зобов`язання недійсним. Положення статей 203, 215 ЦК України про недійсність правочину до договору поруки застосуванню не підлягають. Неможливість визначення точної суми заборгованості за договором кредиту у зв`язку з наявністю двох різних за змістом додатків № 1 не має значення для виконання зобов`язання за цим договором і не може бути підставою для визнання договору поруки недійсним.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, вважав висновок суду першої інстанції правильним, проте не погодився з мотивами такої відмови.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у липні 2019 року, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судами норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 березня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 червня 2019 року скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції неправильно поставив можливість визнання договору поруки недійсним у залежність від того, чи оскаржується договір, яким встановлено основне зобов`язання, та дійшов помилкового висновку, що на договір поруки не поширюється дія статей 203, 215 ЦК України щодо недійсності правочину.
Суд апеляційної інстанції без посилань на норми матеріального права встановив обсяг основного зобов`язання шляхом тлумачення змісту договору поруки, який є похідним і одним із засобів забезпечення зобов`язання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 127/16791/18 з Вінницького міського суду Вінницької області.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 11 травня 2012 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 067АІ20120511001 на купівлю автотранспортних засобів та договір відновлювальної кредитної лінії № 067000804INSURANCE1 на оплату страхових платежів.
11 травня 2012 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 067АІ20120511001-POR/1, за умовами якого ОСОБА_1 зобов`язався перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу), у розмірі, в строки та в порядку, передбачених договором на купівлю автотранспортних засобів від 11 травня 2012 року № 067АІ20120511001 (далі - Договір кредиту 1) та договором про надання відновлювальної кредитної лінії (на оплату страхових платежів) від 11 травня 2012 року № 067000804INSURANCE1.
Підставою звернення до суду з позовом про визнання договору поруки недійсним ОСОБА_1 зазначав, що договір кредиту від 11 травня 2012 року № 067АІ20120511001 містить два різних за змістом додатки № 1 до договору, у яких, зокрема, відрізняються суми, зазначені в графах/стовпчиках "погашення основної суми кредиту" та "проценти за користування кредитом", що робить неможливим будь-яке нарахування сум заборгованості за договором кредиту, та відповідно не дозволяє встановити точний обсяг його відповідальності, як поручителя, за договором поруки, а тому такий договір не відповідає вимогам щодо добросовісності, розумності та справедливості, встановленим частиною третьою статті 509 ЦК України. Іншою підставою для визнання договору поруки недійсним позивач зазначав те, що в пункту 2.4 договору кредиту ПАТ "Укрсоцбанк" не повідомляло його, як поручителя, письмово про розмір процентної ставки за кредитом у новому річному періоді щороку, у зв`язку з чим йому не відомо, за якою процентною ставкою має розраховуватись заборгованість за весь період дії договору кредиту, тому він не може встановити розмір та інші характеристики свого зобов`язання перед кредитором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положеннями частини другої статі 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.