Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 204/3793/1015-ц
провадження № 61-27420св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року в складі судді Дубіжанської Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Варенко О. П., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про захист прав споживача, визнання дій незаконними, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому у нього відкритий банківський рахунок, в підтвердження чого йому видано банківську карту № НОМЕР_1 . Для зручності, враховуючи відкритий ним рахунок та наявність у нього платіжної картки, він 05 березня 2016 року, отримавши пенсію у розмірі 2 000,00 грн, поклав її на вказану картку для користування інтернет-банком "Приват 24" з метою оплати різних рахунків, послуг тощо. Проте скористатися послугами "Приват 24" він не зміг, у зв`язку з накладенням ПАТ КБ "ПриватБанк" обмежень на його картку, з якої також без його відома були списані кошти в розмірі 1 148,00 грн, про що він дізнався, отримавши виписку за рахунком. Залишок за рахунком становить 1 762,00 грн.
Враховуючи наведене, позивач просив визнати дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо безпідставного переводу грошової суми у розмірі 1 148,00 грн з картки № НОМЕР_1 без згоди ОСОБА_1 та безпідставне утримання грошової суми за вказаним рахунком у розмірі 1 762,00 грн шляхом її заблокування, незаконними та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 2 910,00 грн., 3% річних у розмірі 15, 31 грн та відшкодувати завдану йому моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії ПАТ КБ "ПриватБанк" щодо безпідставного переводу грошової суми у розмірі 1 148,00 грн з картки № НОМЕР_1 без згоди ОСОБА_1 та безпідставне утримання грошової суми по картці № НОМЕР_1 у розмірі 1762,00 грн шляхом її заблокування - незаконними.
Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 910,00 грн., 3% річних у розмірі 15,31 грн, моральну шкоду у розмірі 500,00 грн, а всього 3 425,31 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що своїми діями з блокування карткового рахунку, відповідач порушує права та інтереси позивача на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, в даному випадку - грошовими коштами, що, в свою чергу, суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Першого протоколу, ратифікованих Україною.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що ні матеріали справи, ні сама апеляційна скарга та додатки до неї не містять жодного доказу наявності підстав для вчинення дій по блокуванню рахунку ОСОБА_1, а саме, звернення до уповноваженого органу щодо порушення кримінального провадження з приводу незаконних дій позивача або порушення ним вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим і було встановлено обмеження на його картки, як зазначає ПАТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідно до Умов та правил банківських послуг, клієнт зобов`язаний не використовувати карткові рахунки для операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності. Судами під час ухвалення оскаржуваних рішень не визначена правова природа грошових коштів, які надійшли на рахунок позивача, а останнім не доведено, що грошові кошти отримані не від підприємницької діяльності.
Оскільки картковий рахунок відкрито на ім`я фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, а рух коштів за рахунком дозволяє дійти висновку про нецільове використання грошових коштів, пов`язаних з підприємницькою діяльністю, а тому у відповідача були правові підстави для тимчасового зупинення дії платіжної карти, якою користується позивач.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи, щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що ОСОБА_1 є клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", де на його ім`я відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 .
05 березня 2016 року позивач поклав на вищезазначену банківську картку 2 000,00 грн, проте не скористався вказаними коштами, оскільки після неодноразових спроб скористатися послугами "Приват 24", йому стало відомо, що банківська картка № НОМЕР_1 заблокована.
Після чого, позивач 14 березня 2016 року звернувся до Правління ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розблокування його картки, на що ОСОБА_1 листом від 17 березня 2016 року було відмовлено у розблокуванні картки, з тієї причини, що банк позбавлений можливості здійснити ідентифікацію особи, що підписала запит, який відправлений засобами поштового зв`язку, а отже банк не може бути впевнений в тому, що інформація, яка становить банківську таємницю, надана особі, яка має право на її отримання.
Також листом від 30 березня 2016 року банк роз`яснив, в яких випадках він має право відмовити в обслуговуванні банківської картки, відповідно до Умов і правил надання банківських послуг.
Як вбачається з виписки ПАТ КБ "ПриватБанк", за період з 01 лютого 2016 року по 20 березня 2016 року, по картці № НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1, станом на 05 березня 2016 року, на картці знаходилась сума у розмірі 2 910,50 грн. Проте, 11 березня 2016 року з належної позивачу картки було здійснено три транзакції, а саме: перекази коштів у сумі 400,00 грн, 248,00 грн та 500,00 грн. Залишок грошових коштів, які заблоковані банком становить 1 762,50 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Статтею 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.
Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка (частина перша статті 1068 ЦК України).
Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадку, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Пунктом 12 Розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 5 листопада 2014 року № 705, передбачено, що емітент має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій з використанням певного електронного платіжного засобу, а також про вилучення електронного платіжного засобу за наявності обставин, що можуть свідчити про незаконне використання електронного платіжного засобу та/або його реквізитів, значно збільшеного ризику неспроможності платника виконати своє зобов`язання щодо сплати кредиту та процентів за ним, в інших випадках, установлених договором.
Згідно зі статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.
Відповідно до частини другої статті 64 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк зобов`язаний ідентифікувати та верифікувати відповідно до вимог законодавства України, зокрема: