Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 135/240/17
провадження № 61-25161св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В., Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року в складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Зайцева А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що сторони з 24 липня 2005 року по 25 листопада 2013 року перебували у шлюбі, під час якого придбали квартиру АДРЕСА_1 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 пообіцяв вирішити питання про поділ квартири, однак у 2017 році вона дізналася що він приживає у спільній квартирі з іншою жінкою та не має наміру ділити майно.
Враховуючи наведене, позивачка просила визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю сторін у справі. В порядку поділу майна визнати право власності на Ѕ частини вказаної квартири за кожним із подружжя.
Рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 13 квітня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем строку позовної давності звернення до суду з зазначеним позовом.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю: визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини вказаної квартири; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини цієї квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив із того, що спірна квартира придбана сторонами у період шлюбу, тобто є спільним майном подружжя, при цьому, відповідач, заперечуючи презумпцію права спільної сумісної власності, не заявив зустрічних позовних вимог про визнання спірної квартири особистою власністю.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2017 року ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07 червня 2017 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
У касаційній скарзі заявник вказує на те, що позивач знала про оформлення квартири на його ім`я, а тому вона у грудні 2013 року залишила квартиру йому та почала проживати зі своїм майбутнім чоловіком, з яким через рік уклала шлюб. Тобто про порушення свого права власності на спірну квартиру дізналася в момент розірвання шлюбу, а тому судом першої інстанції правильно застосовано строк позовної давності до заявлених вимог.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення на касаційну скаргу, в якому просила скаргу відхилити, рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у зазначеній справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Виклад фактичних обставин справи
Судом установлено, що 24 липня 2005 року між сторонами у справі було зареєстровано шлюб.
Під час спільного проживання в зареєстрованому шлюбі подружжям придбано квартиру АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20 квітня 2007 року.
20 квітня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладений договір іпотеки, предметом якого є спірна квартира.
Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20 квітня 2007 року № 14316352, виданим Комунальним підприємством "Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації", підтверджується, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2
Нормативно-правове обґрунтування
Пунктом 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.