Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 264/1502/19
провадження № 61-13852св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Маріупольська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року у складі колегії суддів: Принцевської В. П., Баркова В. М., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради, визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку.
Ухвалою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року провадження у цій справі закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області знаходилася цивільна справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за наслідками розгляду якого ухвалено рішення від 29 грудня 2014 року, яке набрало законної сили, а звернення з новим позовом має ту ж мету - визнати незаконним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на підставі рішення Маріупольської міської ради від 20 червня 2001 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалу Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 24 травня 2019 року скасовано. Справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані позови не є тотожними ні за складом учасників справи (різні відповідачі у справах), ні за предметом позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , в якій заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що позовні вимоги заявлені у серпні 2013 року та позовні вимоги заявлені у березні 2019 року є тотожними, оскільки вони стосуються саме ОСОБА_2 та стосуються вимог про визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, які вже вирішені у судовому порядку.
Заявник вважає, що на час подання ОСОБА_1 цього позову Іллічівським районним судом м. Маріуполя Донецької області вже розглядалась справа за її ж позовом до ОСОБА_2, Маріупольської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради, визнання незаконним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, з приводу цього спору ухвалено рішення суду від 29 грудня 2014 року, а тому суд першої інстанції мав підстави для закриття провадження у справі за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволенню з огляду на таке.