Постанова
Іменем України
16 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 766/12178/16-ц
провадження № 61-29796св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андруневича Віктора Миколайовича на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2017 року у складі судді Гаврилова Д. В. та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Семиженка Г. В., Базіль Л. В., Бугрика В. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту неукладення спадкового договору, повернення безпідставно набутого майна та скасування державної реєстрації права власності.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на такі обставини. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся ОСОБА_3, після чого відкрилась спадщина на будинок АДРЕСА_1 . Батько позивача та син бабусі ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями після смерті бабусі є позивач та інший син спадкодавця - відповідач ОСОБА_2, сторони мали успадкувати по 1/2 частині спірного будинку. При зверненні позивача до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини нею встановлено, що ОСОБА_3 за життя 19 червня 2007 року з відповідачем уклала спадковий договір, у зв`язку з цим нотаріусом позивачу відмовлено в оформленні спадщини. На підставі вказаного спадкового договору приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Пермяковою Л. І. 01 грудня 2015 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказаний вище будинок. Спадковий договір є таким, що порушує права позивача як спадкоємця та є неукладеним, оскільки його сторонами не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору, у них не виникло жодних цивільних прав та обов`язків, відповідачем безпідставно набуто право власності на спірний будинок.
Посилаючись на указані обставини, після уточнення позовних вимог, позивач на підставі частини першої, пункту 2 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просила встановити факт неукладення зазначеного спадкового договору, витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на цей будинок.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване безпідставністю заявлених позовних вимог та відповідністю умов укладеного договору вимогам статей 1302, 1304, 1305 ЦК України.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андруневича В. М. відхилено, рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 19 липня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши також, що сторони оспорюваного договору уклали його у належній формі, розуміли зміст та наслідки правочину, про що вказано у пунктах 1, 8-13, 16 договору, договір власноруч підписаний сторонами і його умови відповідають такій загальній засаді цивільного законодавства, як свобода договору, а посилання сторони позивача на судову практику у певній конкретній справі не може бути прийняте до уваги, оскільки обставини у справах є різними.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Андруневич В. М. звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що зміст спірного спадкового договору не містить домовленості між сторонами правочину ОСОБА_3 та ОСОБА_2 стосовно конкретних розпоряджень щодо дій майнового або немайнового характеру, які зобов`язаний був вчинити набувач на користь відчужувача, тобто не досягнуто істотних умов договору, а відповідно у сторін не виникло цивільних прав та обов`язків за цим договором. Не відповідає чинному законодавству посилання суду на те, що вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння не може заявляти спадкоємець, суди не врахували практики касаційного суду в аналогічних справах та принцип справедливості, як однієї із засад цивільного законодавства.
Заперечення на касаційну скаргу не надійшли.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.