Постанова
Іменем України
19 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 615/1267/16-ц
провадження № 61-23055св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації,
відповідачі: Валківська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Харківської області, у складі колегії суддів: Кругової С. С., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П., від 27 квітня 2017 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року керівник Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Валківської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 про визнання незаконними розпорядження Валківської районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації мотивована тим, що розпорядженням голови Валківської районної державної адміністрації від 11 червня 2010 року № 390 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для продовження договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду, на території Старомерчицької селищної ради Валківського району, за межами населених пунктів, орієнтованою площею 12 га. 06 липня 2011 року розпорядженням голови Валківської районної державної адміністрації від № 406 внесено зміни до зазначеного розпорядження, змінено вид необхідної для розроблення документації із "проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" на "технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж".
У подальшому, розпорядженням голови Валківської районної державної адміністрації від 14 листопада 2011 року № 695 ОСОБА_1 затверджено технічну документацію із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12 га у тому числі: водне дзеркало - 10,5 га, прибережних захисних смуг 1,5 га, з них: земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовищ) - 1,5 га на території Старомерчицької селищної ради, за межами населених пунктів. На підставі розпорядження № 695 між Валківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 19 липня 2012 року укладено договір оренди земельної ділянки для рибогосподарських потреб.
Позивач вважає, що Валківська районна державна адміністрація не мала права на розпорядження вищевказаною земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства, оскільки законодавством, яке діяло на момент виникнення правовідносин, вона не була наділена такими повноваженнями.
Валківська районна державна адміністрація мала право передавати земельні ділянки для ведення водного господарства, а питання пов`язані із землями для ведення рибного господарства, займається обласна адміністрація. До того ж, Валківською районною державною адміністрацією не було проведено торги для визначення переможця.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник просив суд:
- визнати незаконними розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 11 червня 2010 року № 390 та від 14 листопада 2011 року № 695 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продовження оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Старомерчицької селищної ради Валківського району за межами населених пунктів, орієнтовною площею 12 га, та про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12 га;
- визнати недійсним договір оренди від 19 липня 2012 року на земельну ділянку (кадастровий номер: 6321256000:02:000:0129) земель водного фонду загальною площею 12 га, у тому числі під водним дзеркалом - 10, 5 га, прибережних захисних смуг - 1,5 га, з них: пасовищ - 1,5 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів згідно з планом тимчасового користування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Валківського районного суду Харківської області, у складі судді Товстолужського О. В., від 30 листопада 2016 року керівнику Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що підстав для визнання незаконним розпоряджень Валківської районної державної адміністрації від 11 червня 2010 року № 390 та від 14 листопада 2011 року № 695 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подовження оренди земельної ділянки із земель водного фонду на території Старомерчицької селищної ради Валківського району за межами населених пунктів, орієнтовною площею 12 га, та про затвердження технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) із земель водного фонду загальною площею 12 га та із поновленням договору оренди на вищезазначену земельну ділянку - немає.
Розпорядження Валківської районної державної адміністрації були прийнятті відповідно до діючого на той час законодавства, будь-яких правових підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним не вбачається.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року скасовано рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної адміністрації.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 11 червня 2010 року № 390 про надання дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продовження договору оренди земельної ділянки із земель водного фонду, на території Старомерчицької селищної ради Валківського району, за межами населених пунктів, орієнтовною площею 12,00 га.
Визнано незаконним та скасовано розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 14 листопада 2011 року № 695 про затвердження ОСОБА_1 . технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з земель водного фонду загальною площею 12,00 га.
Визнано недійсним договір оренди від 19 липня 2012 року на земельну ділянку (кадастровий номер: 6321256000:02:000:0129) земель водного фонду загальною площею 12,00 га, у тому числі під водним дзеркалом - 10,50 га, прибережних захисних смуг - 1,5 га, з них: пасовищ - 1,5 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів згідно з планом тимчасового користування. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2017 року ОСОБА_1 подано до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій заявник просить скасувати рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повно і всебічно не з`ясовано обставини справи. Ухвалюючи нове рішення у справі, апеляційний суд дійшов неправильного висновку про те, що розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації від 14 листопада 2011 року № 695 винесено з порушенням положень частини першої статті 134 ЗК України, не враховано, що у даному випадку підлягають до застосування положення частини другої статті 134 ЗК України. Оспорені розпорядження Валківської районної державної адміністрації були прийняті у відповідності до положень чинного законодавства.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
14 червня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Апеляційного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Статтею 383 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Про здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки", у справі № 615/1267/16-ц (провадження № 61-23055св18) було призначено повторний автоматизований розподіл.
Справу розподілено судді-доповідачу.
Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до розпорядження голови Валківської районної державної адміністрації № 390 від 11 червня 2010 року, ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 12 га, з них 10,5 га водного дзеркала, 1,5 га прибережних захисним смуг для рибогосподарських потреб на території Старомерчицької селищної ради.
Згідно з договором оренди землі від 19 липня 2012 року, орендодавець Валківська районної державної адміністрації на підставі розпорядження голови райдержадміністрації від 14 листопада 2011 року № 695 надала ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку із земель водного фонду загальною площею 12 га, у т.ч. водне дзеркало - 10,5 га, прибережних захисних смуг - 1,5 га, з них: земель запасу сільськогосподарського призначення (пасовищ) - 1,5 га на території Старомерчицької селищної ради за межами населених пунктів.
Пунктом 14 договору оренди визначено, що цільове призначення земельної ділянки - землі водного фонду для рибогосподарських потреб.
Відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 17 серпня 2012 року ОСОБА_1 отримав земельну ділянку у користування.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 3 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями статті 57 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Відповідно до статті 60 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Аналогічні положення містить стаття 81 чинного ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з положеннями частини першої статті 13 та частини першої статті 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охорони держави.
Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" (у редакції, яка була чинною на час виникнення правовідносин) передбачені повноваження місцевої державної адміністрації, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Відповідно статті 1 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками.
Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній та комунальній власності, спричиняють шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовами до суду в інтересах держави щодо визнання недійсними угод, укладених в порушення чинного законодавства.
Відповідно пункту "а" статті 17 ЗК України (у редакції на час виникнення правовідносин) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.