ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
01 жовтня 2019 року
справа №1740/2294/18
адміністративне провадження №К/9901/22890/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів: Васильєвої І. А., Олендера І. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області
на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (суддя - Махаринець Д.Є)
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року (суддя - Пліш М.А., Большакова О.О., Макарик В.Я.)
у справі №1740/2294/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Рівненській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, ОСОБА_2, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Киселюк Оксана Василівна
про визнання бездіяльності та відмови протиправними, -
У С Т А Н О В И В:
04 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просив визнати протиправною бездіяльність податкового органу щодо не підготування висновку про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 138468 гривень 35 копійок, зобов`язати відповідача у справі підготувати висновок про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 138468 гривень 35 копійок та визнати протиправною відмову відповідача у справі у поверненні надмірно сплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що договір купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки, який слугував підставою для перерахунку податку на доходи фізичних осіб від продажу нерухомого майна на суму 134865,00 гривень та 3603,35 гривень, визнано недійсним. В результаті визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки позивач фактично не отримав доходу, що свідчить про наявність підстав для повернення надміру сплаченого податку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, задоволено адміністративний позов, визнано протиправною відмову податкового органу у поверненні позивачу помилково сплаченої суми податку з доходів фізичних осіб у сумі 138 468 гривень 35 копійок, визнано протиправною бездіяльність відповідача у справі щодо не підготування висновку про повернення ОСОБА_1 надмірно сплачених коштів у розмірі 138 468 гривень 35 копійок, зобов`язано податковий орган підготувати висновок про повернення позивачу у справі надмірно сплачених коштів у розмірі 138 468 гривень 35 копійок та подати його до виконання в Управління Державної казначейської служби України в м. Рівному Рівненської області.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом не надано належних документальних доказів на підтвердження факту наявності у контролюючого органу правових підстав для відмови у наданні висновку про повернення надміру сплачених коштів.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційний розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що підпунктом 1.2 пункту 1 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06 листопада 2015 року укладеного між ОСОБА_1, (Продавець) та ОСОБА_2, (Покупець), передбачено, що за даним договором відчужується нежитлове приміщення, будівля кафе (літ."А-2"), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 281,2 кв.м., що розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 5610100000:01:026: 0008, яка відчужується разом з вищезазначеним нежитловим приміщенням.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 06 листопада 2015 року продаж нежитлового приміщення вчиняється за 2 697 300,00 (два мільйона шістсот дев`яносто сім тисяч триста) гривень 00 копійок, які Продавець отримав від Покупця повністю до підписання договору купівлі-продажу.
Пункт 1 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2015 року, укладеного між ОСОБА_1, (Продавець) та ОСОБА_2, (Покупець), визначено, що Продавець продав, а Покупець купив земельну ділянку загальною площею 0,021 га, що належить Продавцю на праві приватної власності та була отримана ним на підставі рішення суду, серія та номер: 569/14997/14-ц, виданого Рівненським міським судом 15 липня 2015 року.
Місце розташування земельної ділянки: АДРЕСА_1 ) (п.2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2015 року).
Відповідно до пункту 4 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 листопада 2015 року продаж земельної ділянки, експертна оцінка якої згідно висновку про експертну грошову оцінку земельної ділянки становить 72067 (сімдесят дві тисячі шістдесят сім) гривень 00 копійок, які Продавець отримав від Покупця повністю, до підписання договору купівлі-продажу.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2016 року у справі №569/1651/16-ц зазначені вище договори визнані недійсними. Рішення суду набрало законної сили 26 квітня 2016 року.
Податковий орган вказує на те, що позивач у справі не надав контролюючому органу, не додав до позову доказів реституції за наслідками визнання недійсними зазначених договорів, зокрема, в частині повернення отриманих коштів продавцем покупцю.
Станом на час звернення з адміністративним позовом уточнюючого податкового розрахунку за ф.№1-ДФ щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача у справі, і сум утриманого з нього податку, до контролюючого органу не подано.
20 серпня 2018 року відповідачем направлено запит приватному нотаріусу Рівненського міського нотаріального округу Киселюк О.В., який посвідчував вказані договори про надання інформації документального підтвердження щодо нарахованого (сплаченого) на користь платника податку доходу за 4 квартал 2015 року з утриманням податку на доходи фізичних осіб за ознакою доходу " 104".
Відповідь на даний запит до контролюючого органу не надходила.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно об`єкти нерухомості, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, у власності позивача відсутні.
Крім того, податковий орган зазначив, що 10 вересня 2018 року відповідачем направлено запит ОСОБА_2, про надання пояснення та документального підтвердження повернення йому грошових коштів, сплачених відповідно до договорів купівлі-продажу від 06 листопада 2015 року (який отримано ОСОБА_2 11 серпня 2018 року). В даному запиті також зазначалось, що у разі ненадання такого пояснення документального підтвердження податковий орган вважатиме, що дані кошти не були повернуті покупцю.
Відповідь на запит контролюючого органу від 10 вересня 2018 року станом на момент звернення з адміністративним позовом не надходила.
Враховуючи зазначене, відповідач вважає, що у нього відсутні підстави для повернення ОСОБА_1 грошових коштів, сплачених до бюджету 09 листопада 2015 року в сумі 138468,35 гривень, про що повідомлено йому листами від 20 серпня 2018 року №2215/ФОП/17-00-50-02, від 04 вересня 2018 року №№2374 30-50-02, від 18 вересня 2018 року №2538/ФОП/17-00-50-02, від 26 вересня 2018 року №2661/ФОП/17.
У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, перелічує порушення, які, на його думку, допущено позивачем, та зазначає, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги відсутність доказів реституції за наслідками визнання недійсними зазначених вище договорів, зокрема в частині повернення отриманих коштів продавцем покупцю. Окрім того, як зазначає податковий орган, уточнюючого податкового розрахунку за формою №1-ДФ щодо сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь позивача, і сум утриманого з нього податку, до контролюючого органу не подано.
Відзив від позивача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд звертає увагу на те, що касаційну скаргу надіслано на адресу позивача зазначену в касаційній скарзі (співпадає з адресою зазначеною позивачем в адміністративному позові), однак до суду повернувся конверт у зв`язку з тим, що адресат за зазначеною адресою не проживає. 26 вересня 2019 року секретарем судового засідання складено акт про те, що за номерами телефонів наявних в матеріалах справи абонент не може прийняти дзвінок.
Позивачем в порушення вимог статті 131 Кодексу адміністративного судочинства України не повідомлено суди про зміну місця проживання (перебування, знаходження).
Пунктом 172.1 статті 172 Податкового кодексу України встановлено, що дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об`єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується.
Відповідно до пункту 172.2 статті 172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об`єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об`єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 172.4 статті 172 Податкового кодексу України під час проведення операцій з продажу (обміну) об`єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку.
Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.