ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 905/162/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючий), Булгакової І.В. і Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Верхацький І.В., адвокат (дов. від 17.05.2019),
відповідача - комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2019 (суддя Бокова Ю.В.)
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019 (колегія суддів: Гетьман Р.А. (головуючий), Дучал Н.М., Хачатрян В.С.)
зі справи № 905/162/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")
до комунального підприємства "Тепломережа" Вугледарської міської ради (далі - КП "Тепломережа")
про стягнення 1 051 792,96 грн.
1. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до КП "Тепломережа" про стягнення 1 051 792,96 грн. (з них: 292 865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат), у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору від 30.08.2016 № 4552/1617-ТЕ-6 постачання природного газу в частині оплати вартості отриманого товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2019 зі справи № 905/162/19, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2019, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11 137,75 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні пені мотивовані, зокрема, тим, що на спірні правовідносини поширюється положення частини другої статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", якою встановлено мораторій, на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення 595 815,28 грн. - інфляційних втрат, проте, за перерахунком суду, з відповідача на користь позивача стягнуто 579 404,61 грн. інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові рішення попередніх інстанцій зі справи скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача пені у сумі 292 865,18 грн. та 16 410,67 грн. інфляційних втрат; ухвалити нове рішення про задоволення позову у вказаній частині.
2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми статті 2 Закону України "Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси", пункт 27 статті 1 "Про ринок природного газу", а також приписи статті 1 Закону України "Про електроенергетику".
Судами не враховано те, що позивач не був і не є "енергопостачальною компанією", а тому приписи наведеного Закону не можуть бути застосовані до нього.
Судами безпідставно не застосовано до спірних правовідносин приписи статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в контексті того, що природний газ підпадає під визначення "інші ресурси" в силу загального характеру по відношенню до приписів статті 275 Господарського кодексу України.
Судами порушені приписи статті 625 ЦК України в частині порядку здійснення розрахунку інфляційних втрат, оскільки судами не враховано те, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягає не тільки основна сума боргу, а й суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.
Судами попередніх інстанцій порушені приписи статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Доводи інших учасників справи
КП "Тепломережа" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на додержання судом у розгляді справи норм матеріального та процесуального права.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
30.08.2016 ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як постачальником та КП "Тепломережа" як споживачем укладено договір постачання природного газу № 4552/1617-ТЕ-6 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач - оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 1.2 Договору газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
За умовами пункту 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 7499,4 тис. куб. метрів, у тому числі, по місяцях згідно з умовами Договору.
За умовами пункту 2.1 Договору (в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2 до Договору) постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 185,0 тис. куб. метрів, у тому числі, по місяцях згідно з умовами Договору.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику: завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місяць, складеного між споживачем та оператором газотранспортної системи. Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної в акті за категоріями (у тому числі, згідно з цим договором); підписані та скріплені печаткою споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта (пункти 3.4, 3.5, 3.6 Договору).
Розділом 5 Договору сторонами визначена ціна природного газу (з урахуванням внесених змін до вказаного розділу згідно з додатковою угодою від 31.03.2017 № 2 до Договору).
Пунктом 6.1 Договору визначено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до пункту 8.2 Договору у разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1 Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за яких нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 до 30.09.21017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1 Договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2017 № 2 до Договору).
На виконання умов Договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 17 009 946,89 грн. (у період з листопада 2016 року по квітень 2017 року включно), що підтверджується підписаним сторонами актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач вартість одержаного товару у визначені Договором строки не оплатив, проте, станом на час звернення позивача з позовом до суду сума основного боргу у відповідача перед позивачем відсутня.
У зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання з оплати одержаного товару за Договором позивачем нараховані відповідачу до стягнення 292 865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 292 865,18 грн. пені, 163 112,50 грн. - 3% річних, 595 815,28 грн. інфляційних втрат, у зв`язку з простроченням виконання відповідачем умов Договору в частині оплати вартості отриманого товару.
Позов у справі задоволено судами частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11 137,75 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Предметом касаційного оскарження стала правомірність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені у сумі 292 865,18 грн. та 16 410,67 грн. інфляційних втрат.
Судові рішення попередніх інстанцій в частині стягнення з відповідача на користь позивача 163 112,50 грн. - 3% річних, 579 404,61 грн. інфляційних втрат, 11 137,75 грн. судового збору жодною із сторін спору не оскаржуються.
4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
ЦК України:
стаття 509:
- зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;
стаття 525:
- одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом;
стаття 526:
- зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
стаття 610:
- порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання);
пункт 3 частини першої статті 611:
- у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки;
стаття 625:
- боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
стаття 12:
- держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій;
стаття 193:
- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом;
стаття 230:
- штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Закон України "Про енергозбереження" від 01.07.1994 № 74/94 ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
преамбула:
енергозбереження - діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.
Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 22.06.2005 № 2711-IV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
пункт 1.5 статті 1:
енергоносії - кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.
стаття 1:
- метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного;
стаття 2:
- встановити мораторій на час, визначений у статті 1 цього Закону, на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами - виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" від 25.07.2012 № 705 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):
пункт 1:
- гарантованими постачальниками природного газу є суб`єкти господарювання, що в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом та провадять діяльність на затвердженій Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, території з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом для споживачів України (крім промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії); гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.
ГПК України:
частини перша-третя статті 13:
- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;
- учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом;
- кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом;
частина перша статті 73:
- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;
частина перша статті 74:
- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх, зокрема, вимог;
частина перша статті 76:
- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування;
частина перша статті 77:
- обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування;
пункт 3 частини першої статті 308:
- суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд;
частини перша, третя статті 311:
- підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права;