РІШЕННЯ
Іменем України
12 вересня 2019 року
м. Київ
справа №800/22/17 (800/267/16)
адміністративне провадження №П/9901/904/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Берназюка Я.О., Гімона М.М., Коваленко Н.В., Стародуба О.П.
за участю секретаря судового засідання Шоробури С.В.
представника позивача ОСОБА_41. ОСОБА_1,
представника відповідача Ліходій О.О.,
розглянув справу за позовом ОСОБА_2 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення.
І. РУХ СПРАВИ
1. 04.05.2016 ОСОБА_2 звернулася до Вищого адміністративного суду України з позовом до Вищої ради юстиції.
2. Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з посад суддів Апеляційного суду м. Києва у зв`язку з порушенням присяги судді.
3. Постановою Вищого адміністративного суду від 10.06.2016 позов було задоволено.
4. Постановою Верховного Суду України від 22.11.2016 скасовано постанову Вищого адміністративного суду від 10.06.2016, а справу передано на новий розгляд.
5. За наслідками нового розгляду постановою Вищого адміністративного суду від 15.05.2017 позов було задоволено.
6. Постановою Верховного Суду від 25.10.2018 скасовано постанову Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Скасовуючи постанову Вищого адміністративного суду України від 15.05.2017, Верховний Суд дійшов висновку, що матеріали кримінальних проваджень Вищим адміністративним судом України не витребовувались, а отже й не досліджувались. До того ж висновки Вищого адміністративного суду України зводяться до загальних посилань та не містять чітких мотивів, за яких він не погоджується із визначеною ВРЮ кваліфікацією дій позивача за певними матеріалами кримінальних проваджень та їх конкретними обставинами.
8. 20.11.2018 на підставі протоколу автоматизованого розподілу справу передано на розгляд Верховному Суду для нового розгляду.
9. Ухвалою від 26.11.2018 Верховний Суд прийняв справу до провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. ОСОБА_2 рішенням Київської міської ради народних депутатів VІІ сесії ХХІ скликання від 12.12.1991 № 19 обрана народним суддею Дарницького районного суду м. Києва.
11. Постановою Верховної Ради України від 04.03.1998 № 161/98-ВР обрана суддею Київського міського суду (нині - Апеляційний суд міста Києва) безстроково.
12. Протягом січня-лютого 2014 року ОСОБА_2 у складі колегії суддів Апеляційного суду м. Києва розглядала апеляційні скарги на ухвали слідчих суддів про вжиття запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, ухвалених щодо учасників масових протестів.
13. До Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів судів загальної юрисдикції (далі - ТСК) надійшли:
- 13.10.2014 заяви від експерта Всеукраїнського благодійного фонду "Українська правнича фундація" Берка С.Т., 10.12.2014 від заступника Генерального прокурора України Шокіна В.М. про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
- 09.12.2014 заява ОСОБА_8, 11.12.2014 заява від ОСОБА_9 про проведення спеціальної перевірки стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва - ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6
14. Експерт Всеукраїнського благодійного фонду "Українська правнича фундація" Берко С.Т. у своїх заявах зазначав, що суддями ОСОБА_5 , ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2., ОСОБА_3 у складі колегій постановлено ряд судових рішень, якими ухвали слідчих суддів судів першої інстанції про застосування щодо підозрюваних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою було залишено без змін з порушенням вимог статті 183 КПК України та норм міжнародного права, а саме: не з`ясовано, чи була у слідчих суддів можливість застосувати більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою.
15. Заступник Генерального прокурора України Шокін В.М. зазначив, що вищевказаними суддями були залишені без змін ухвали слідчих суддів про обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваних у зв`язку з їх участю в масових акціях протесту. Зважаючи на відсутність ретельного обґрунтування виняткової необхідності застосування тримання під вартою як запобіжного заходу у вказаних справах заступник Генерального прокурора України Шокін В.М. просив провести перевірку на предмет порушення присяги даними суддями.
16. ОСОБА_8 у заяві зазначила, що суддями Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 постановлено ухвалу, якою її апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 06.12.2013 про застосування щодо ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було залишено без змін з порушенням вимог статі 177 КПК України та норм міжнародного права, зокрема: не з`ясовано, чи була у слідчих суддів можливість застосувати більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою; не перевірено, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваними кримінального правопорушення.
17. ОСОБА_9 у заяві вказав на те, що суддями ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 постановлено неправомірну ухвалу, якою його апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді суду першої інстанції про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою залишено без змін, оскільки суддями не було перевірено, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, що свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення
18. За результатами перевірки Тимчасова спеціальна комісія склала висновок від 10.06.2015 № 57/02-15, яким встановлено в діях суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ознаки порушення присяги. Висновок разом з матеріалами перевірки направлено до Вищої ради юстиції для подальшого розгляду і прийняття рішення.
19. Членом Вищої ради юстиції Лесько А.О. складено висновок від 15.09.2015 щодо наявності підстав для відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на підставі висновку Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів від 10.06.2015 №57/02-15.
20. Дисциплінарна секція Вищої ради юстиції 06.10.2015 дійшла висновку рекомендувати Вищій раді юстиції прийняти рішення про відкриття дисциплінарної справи стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3
21. Ухвалою від 15.10.2015 Вища рада юстиції відкрила дисциплінарну справу стосовно суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
22. 01.03.2015 дисциплінарна секція Вищої ради юстиції рекомендувала Вищій раді юстиції прийняти рішення про внесення подання про звільнення суддів Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з посад за порушення присяги.
23. Розглянувши дисциплінарну справу, ВРЮ прийняла рішення від 31.03.2016 №709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги.
24. В частині, яка стосується ОСОБА_2, ВРЮ дійшла висновку, що у зв`язку з невиконанням професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 по 22.02.2014 суддя ОСОБА_2 завдала істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави, що свідчить про наявність ознак порушення присяги та вважає їх достатніми для внесення до Верховної Ради України подання про звільнення її з посади судді за порушення присяги.
25. З матеріалів справи та оскаржуваного Рішення від 31.03.2016 № 709/0/15-16 вбачається, що Вища рада юстиції дійшла висновку про наявність у діях ОСОБА_2 ознак порушення присяги посилаючись на такі факти:
1) ОСОБА_2 брала участь у складі колегії суддів разом із суддями ОСОБА_3 (головуюча) і ОСОБА_4 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 22.01.2014 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_20 (справа № 760/1318/14-к). Ухвала залишена без змін колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 11.02.2014 (справа № 11-сс/796/192/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що колегія суддів під час апеляційного розгляду цієї справи не врахувала таких фактів: докази про підтвердження вини ОСОБА_20 не були надані слідчому судді; у протоколі затримання підозрюваний зазначив, що був побитий, після огляду медпрацівниками доставлений до лікарні, однак йому права відповідно до частини четвертої статті 208 КПК України не роз`яснювались; тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; прокурором не доведено неможливість застосування інших запобіжних заходів. У зв`язку з неврахуванням таких фактів колегія суддів безпідставно відмовила в задоволенні апеляційної скарги та залишила без змін ухвалу слідчого судді, чим порушила вимоги статей 407, 409, 412 КПК України. Тому така ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною.
2) ОСОБА_2 як головуючий суддя брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.01.2014 (справа № 760/1375/14-к) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_21 Ця ухвала залишена без змін колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 07.02.2014 (справа № 11-сс/796/256/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_21 був застосований з такими порушеннями: докази отримані стороною обвинувачення з порушенням статей 86, 87, 177 КПК України; у матеріалах кримінального провадження не наведено належних доказів, які кваліфікують вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України; слідчий суддя порушив вимоги частини другої статті 194 КПК України: не встановив, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу; крім того захисником підозрюваного суду надавались докази побиття ОСОБА_21 працівниками міліції під час його затримання, яким не було надано належної оцінки. У зв`язку із залишенням без зміни ухвали слідчого судді та неврахуванням перерахованих порушень суддя ОСОБА_2 порушила норми кримінального процесуального законодавства.
3) ОСОБА_2 як головуючий суддя брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 25.01.2014 про застосування до ОСОБА_22 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа №755/2432/14-к). Ухвала колегією суддів залишена без зміни ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07.02.2014 (справа № 11-сс/796/269/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що під час апеляційного розгляду цієї справи колегія суддів не врахувала, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, не підтвердив відповідними доказами наявність обґрунтованої підозри; не навів мотивів та посилання на докази про існування хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; не надав належної оцінки тим обставинам що допит підозрюваного здійснювався у нічний час; не застосував приписів статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 29 Конституції України. Колегія суддів всупереч положенням статей 370, 409, 412 КПК України не скасувала ухвалу слідчого судді, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
4) ОСОБА_2 брала участь у складі колегії суддів разом із суддями ОСОБА_5 (головуючий) і ОСОБА_4 і у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 23.01.2014 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_23 (справа № 760/1377/14-к). Ухвала залишена без змін колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 11.02.2014 (справа № 11-сс/796/194/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що колегія суддів під час апеляційного розгляду цієї справи не врахувала таких фактів: докази про підтвердження вини ОСОБА_23 не були надані слідчому судді; тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; прокурором не доведено неможливість застосування інших запобіжних заходів. У зв`язку з неврахуванням таких фактів колегія суддів безпідставно відмовила в задоволенні апеляційної скарги та залишила без змін ухвалу слідчого судді, чим порушила вимоги статей 407, 409, 412 КПК України, тому така ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною.
5) ОСОБА_2 брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_5 (головуючий) та ОСОБА_3 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 27.012014 року (справа № 752/1463/14-к) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_24 Ухвала залишена без змін колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 11.02.2014 (справа № 11-сс/796/277/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначає, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_24 був застосований з такими порушеннями: докази були отримані стороною обвинувачення з порушенням статей 86, 87, 177 КПК України; у матеріалах кримінального провадження не наведено належних доказів, які кваліфікують вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України; слідчий суддя порушив вимоги частини другої статті 194 КПК України: не встановив, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу. У зв`язку із залишенням без змін ухвали слідчого судді та неврахуванням перерахованих порушень суддя ОСОБА_2 порушила норми кримінального процесуального законодавства.
6) ОСОБА_2 також брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_6 (головуюча) і ОСОБА_4 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 25.01.2014 про застосування до ОСОБА_25 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (справа №756/1183/14-к). Ухвала колегією суддів залишена без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11.02.2014 (справа № 11-сс/796/191/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що під час апеляційного розгляду цієї справи колегія суддів не врахувала, що слідчий суддя, обираючи запобіжний захід, не підтвердив відповідними доказами наявність обґрунтованої підозри; не навів мотивів та посилання на докази про існування хоча б одного з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України; не врахували те, що ухвалою слідчого судді Оболонського районного сулу міста Києва від 27 січня 2014 року обраний стосовно підозрюваного ОСОБА_25 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою змінено на домашній арешт. Колегія суддів всупереч положенням статей 370, 409, 412 КПК України не скасувала ухвалу слідчого судді, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
7) ОСОБА_2 брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_4 (головуючий) та ОСОБА_5 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 24.01.2014 (справа № 752/1350/14-к) про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_26 Ухвала залишена без змін колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 11.02.2014 (справа № 11-сс/796/193/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що запобіжний захід стосовно ОСОБА_26 був застосований з такими порушеннями: докази отримані стороною обвинувачення з порушенням статей 86, 87, 177 КПК України; у матеріалах кримінального провадження не наведено належних доказів, які кваліфікують вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 294 КК України; слідчий суддя порушив вимоги частини другої статті 194 КПК України: не встановив, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри, наявність підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу, крім того як сам підозрюваний так і його захисник зазначали про те, що при затриманні отримав удари по голові й тілу внаслідок чого неодноразово втрачав свідомість, однак зазначеним обставинам ані слідчим суддею ані суддями Апеляційного суду містка Києва не надано належної оцінки. У цьому Рішенні Вища рада юстиції вказала, що у зв`язку із залишенням без зміни ухвали слідчого судді та неврахування перерахованих порушень суддя ОСОБА_2 порушила норми кримінального процесуального законодавства.
8) ОСОБА_2 брала участь у складі колегії суддів ОСОБА_4 (головуючий) і ОСОБА_3 у розгляді апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 24.01.2014 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_27 (справа № 754/1232/14-к). Ухвала залишена без зміни колегією суддів Апеляційного суду міста Києва ухвалою від 07.02.2014 (справа № 11-сс/796/271/2014).
Вища рада юстиції в Рішенні від 31.03.2016 зазначила, що колегія суддів під час апеляційного розгляду цієї справи не врахувала таких фактів: докази про підтвердження вини ОСОБА_27 не були надані слідчому судді; з протоколу допиту підозрюваного вбачається, що допит проводився у нічний час, що не допускається згідно з частиною четвертою статті 223 КПК України; не встановлення фактичного часу та місця затримання ОСОБА_27 ; тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом; не доведення прокурором неможливості застосування інших запобіжних заходів; незастосування приписів статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; незастосування статті 29 Конституції України. У зв`язку з неврахуванням таких фактів колегія суддів безпідставно відмовила в задоволенні апеляційної скарги та залишила без змін ухвалу слідчого судді, чим порушила вимоги статей 407, 409, 412 КПК України. Тому така ухвала апеляційного суду є необґрунтованою та незаконною.
26. Під час розгляду матеріалів дисциплінарного провадження стосовно суддів, у тому числі судді ОСОБА_2, які входили до складу колегій Апеляційного суду міста Києва, ВРЮ дійшла висновків про те, що залишивши без змін ухвали слідчих суддів судів першої інстанції у справах №759/919/14-к (№11-сс/796/175/2014, підозрюваний - ОСОБА_28 ), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_3, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5; №760/1318/14-к (№11-сс/796/192/2014, підозрюваний - ОСОБА_29 ), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_3, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_2; №759/1044/14-к (№11-сс/796/207/2014, підозрюваний - ОСОБА_42), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_3, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5, №760/1375/14-к (№11-сс/796/256/2014, підозрюваний - ОСОБА_31), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5; №755/2432/14-к (№11-сс/796/269/2014, підозрюваний - ОСОБА_32), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_2, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_5; № 761/32347/13-к (№11-сс/796/2162/2013, підозрюваний - ОСОБА_33 ), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_5, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_6; №760/1377/14-к (№11-сс/796/194/2014, підозрюваний - ОСОБА_34), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_5, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_2; №756/1183/14-к (№11-сс/796/191/2014, - підозрюваний ОСОБА_44), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_6, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_2; №761/2134/14-к (№11-сс/796/204/2014, - підозрюваний ОСОБА_43), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_6, суддів ОСОБА_4, ОСОБА_3; №752/1350/14-к (№11-сс/796/193/2014, підозрюваний - ОСОБА_35), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючого ОСОБА_4, суддів ОСОБА_2, ОСОБА_5; №754/1232/14-к (№11-сс/796/271/2014, підозрюваний - ОСОБА_27 ), яка була розглянута колегією суддів у складі: головуючий ОСОБА_4, суддів ОСОБА_3, ОСОБА_2, - судді Апеляційного суду міста Києва, у тому числі суддя ОСОБА_2, порушили норми кримінального процесуального законодавства України та не врахували практики Європейського суду з прав людини.
Незважаючи на те, що слідчі судді у вищезгаданих справах обрали підозрюваним запобіжні заходи з порушенням прав особи в кримінальному провадженні, судді апеляційного суду дійшли висновку, що під час постановлення ухвал слідчими суддями не було допущено істотних порушень норм Кримінального процесуального кодексу України. Залишаючи без змін ухвали слідчих суддів першої інстанції, судді Апеляційного суду міста Києва, у тому числі суддя ОСОБА_2, не забезпечили повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановили необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам Кримінального процесуального кодексу України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини та свідчать про порушення останніми присяги судді.
27. Вища рада юстиції у рішенні, яке оскаржується, встановила невиконання суддями, зокрема, суддею ОСОБА_2., обов`язку судді, визначеного у частині другій статті 32 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VI (у редакції, чинній на час розгляду судом апеляційної інстанції, до складу якого входила суддя ОСОБА_2, вищезазначених справ) - додержуватися присяги судді, зміст якої наведений у частині першій статті 55 цього Закону та якому кореспондує зміст присяги, наведений у частині першій статті 56 цього Закону (у редакції, чинній на час прийняття Вищою радою юстиції спірного рішення).
28. Вища рада юстиції зазначила, що доводи і твердження суддів апеляційної інстанції, зокрема судді ОСОБА_2, наведені у письмових поясненнях, не спростовують вчинених ними порушень закону, які знайшли підтвердження під час проведення перевірки Тимчасовою спеціальною комісією та при розгляді дисциплінарної справи Вищою радою юстиції. Вища рада юстиції наголосила на тому, що у Висновку № 1 (2001) від 23.11.2001 Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судової влади та незмінюваності суддів, незалежність суддів є прерогативою чи привілеєм, що надається не на користь власних інтересів судді, а для забезпечення верховенства права та в інтересах тих осіб, які прагнуть та очікують правосуддя. Судді, зокрема суддя ОСОБА_2, невиконанням покладених на них професійних обов`язків під час гострого соціального конфлікту в Україні з 21.11.2013 по 22.02.2014 завдали істотної шкоди демократичному конституційному ладу, правам і свободам громадян, інтересам суспільства та держави.
29. При цьому Вища рада юстиції, посилаючись на положення частини четвертої статті 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановила, що строк застосування дисциплінарного стягнення до вказаних суддів не сплив.
30. Вища рада юстиції зазначила, що висновок Тимчасової спеціальної комісії про наявність ознак порушення присяги у діях суддів ОСОБА_2 (головуючий суддя), ОСОБА_3, ОСОБА_4 при розгляді справи стосовно ОСОБА_36 є необґрунтованим та не може бути покладений в основу рішення Вищої ради юстиції.
31. Крім того, член Вищої ради юстиції Гусак М. Б . висловив окрему думку щодо рішення від 31.03.2016 № 709/0/15-16, не погодившись з його законністю та обґрунтованістю. На його думку, Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" не міг бути застосований до суддів апеляційного суду, оскільки в статті 3 цього Закону наведено вичерпний перелік випадків (юридичних фактів), коли суддя суду загальної юрисдикції міг підлягати перевірці ТСК, за результатами якої міг бути звільненим за порушення присяги. Прийняття рішення суддями апеляційної інстанції про залишення без змін ухвал слідчих суддів першої інстанції про обрання запобіжного заходу підозрюваним у вигляді тримання під вартою у переліку відсутнє.
32. ОСОБА_2 із рішенням ВРЮ від 31.03.2016 № 709/0/15-16 не погодилася і звернулася за захистом до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Аргументи позивача
33. Позивач вважає, що у кожному конкретному випадку колегія суддів проявляла індивідуальний підхід до вирішення апеляційної скарги, приймала рішення відповідно до вимог КПК України, виходячи з конкретних обставин кримінального провадження, яке на той час перебувало в органах досудового розслідування. Рішення слідчих суддів про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, які були предметом перевірки апеляційного суду, ґрунтувалися на вимогах закону, були вмотивованими та передбачали встановлені кримінально-процесуальним законодавством підстави для його обрання і відповідали його законній меті.
34. Позивач на обґрунтування позову зазначає таке:
(1) щодо неправомірності застосування до неї Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні".
- Закон України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" підписаний виконуючим обов`язків Президента України - О. Турчиновим, який згідно зі ст. 112 Конституції України може набути таких повноважень у разі дострокового припинення повноважень Президента України. Отже, ТСК не можна вважати заснованим на законних підставах, оскільки закон, яким її створено, підписано не уповноваженою особою.
- Голова ТСК ОСОБА_38 на момент розгляду справи заявника продовжував перебувати в складі політичної партії "За Україну!". Тобто, Голова ТСК діяв не на підставі закону як член "суду, створеного на підставі закону". ТСК не відповідала вимогам безсторонності так як до її складу не входила більшість суддів, які могли б забезпечити компетентний розгляд справи, а Голова перебував у складі політичної партії.
- 03.06.2014 вже було утворено ТСК в складі 10 осіб, яка мала повноваження на проведення перевірок строком на 1 рік (виключно до 03.06.2015), тому засідання 10.06.2015, на якому розглядалось питання щодо ОСОБА_2, проведено поза межами повноважень, що не відповідає принципу "суд, створений на підставі закону".
- у статті 3 зазначеного Закону наведено вичерпний перелік випадків (юридичних фактів), коли суддя суду загальної юрисдикції міг підлягати перевірці ТСК, за результатами якої міг бути звільненим за порушення присяги. Прийняття рішення суддями апеляційної інстанції про залишення без змін ухвал слідчих суддів першої інстанції про обрання запобіжного заходу підозрюваним у вигляді тримання під вартою у цьому переліку відсутнє. Отже, відповідач допустив до розгляду скарги, які подані на підставі закону всупереч предмету та підставам проведення перевірки ТСК.
- заяву щодо позивача про проведення перевірки було подано заступником Генерального прокурора України. Проте дисциплінарне провадження не могло порушуватись за заявою заступника Генерального прокурора України, оскільки він не наділений такою правосуб`єктністю. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави або громадянина. У даному разі, вважає позивач, він представляв себе від імені юридичної особи. Невиправданою є ситуація за якої прокуратура звертається із заявою про перевірку дій слідчого судді, який керуючись клопотанням про застосування запобіжного заходу, погодженим тими самими органами прокуратури, задовольняє клопотання прокуратури. При цьому правом апеляційного оскарження ухвал слідчого судді прокуратура не скористалась, що свідчить про згоду сторони обвинувачення з такими рішеннями суду, а отже і про згоду з судовими рішеннями про залишення без змін рішень слідчих суддів.
Щодо заяви Берка С.Т., поданої він імені Всеукраїнського благодійного фонду "Українська правнича фундація", то її керівником на дату подання заяви була інша особа. Доказів про надання Берку С.Т. діяти від імені юридичної особи не надано.
Щодо заяви про проведення перевірки, поданої адвокатом Закревською Є.О., то таку заяву було подано 15.12.2014, тобто з порушенням спеціально встановленого строку, визначеного ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні", - протягом 6 місяців з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення про її утворення. Оголошення було розміщено 12.06.2014, тобто заяви могли бути подані до 12.12.2014.
(2) щодо недоведеності вчинення ОСОБА_2 дій, що можуть бути кваліфіковані як порушення присяги.
- ВРЮ не зазначено, які саме дії позивача було вчинено всупереч закону. Оцінка доказів у справі є прерогативою суду. Судді ж гарантовано захист його права на суддівський розсуд. Не суперечить закону обґрунтування слідчими доводів клопотання про застосування запобіжних заходів як рапортами, протоколами допиту свідків, які оформлялись в межах кримінального провадження щодо інших підозрюваних, так і протоколами, оформленими в межах інших проваджень. Всі апеляційні скарги на ухвали розглядались лише за особистою участю підозрюваних, а без участі тільки ті, де вони особисто заперечували або їм було уже змінено запобіжний захід місцевим судом.
- позивач не може притягатись до дисциплінарної відповідальності за невмотивованість судового рішення, винесеного в 2014 році, оскільки на момент їх винесення таке діяння не визнавалось законом як дисциплінарний проступок.
(3) щодо відсутності у ВРЮ повноважень оцінювати зміст судових рішень. Позивач вважає, що ВРЮ не наділена повноваженнями встановлювати та оцінювати обставини судових справ, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, перевіряти законність судових рішень. Помилкові рішення судів повинні бути оскаржені до суду вищої інстанції, а не шляхом визнання суддів відповідальними, якщо помилка не відбулась через злий умисел, грубу недбалість з боку судді.
(4) щодо порушення принципу індивідуальної відповідальності. Оскаржуване рішення стосується п`яти суддів та вісімнадцяти кримінальних проваджень, з яких в одинадцяти позивач приймала участь. Форми вини ОСОБА_2 не встановлено. ВРЮ не надала жодного доказу, який підтверджував би особисту позицію судді під час вирішення справи колегією суддів. Дисциплінарна відповідальність не може бути наслідком змісту їхніх рішень або вироків.
(5) щодо порушення строків притягнення до відповідальності. Склад правопорушення "порушення присяги судді" та вид санкції визначались Законом України "Про Вищу раду юстиції", а здійснення дисциплінарного провадження та застосування строків за вчинення такого проступку - Законом України "Про судоустрій та статус суддів". Норми Закону України "Про судоустрій та статус суддів", як в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд", так і в попередній редакції, тобто як до 25.03.2015, так і після - не відносили рішення ВРЮ про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги до видів дисциплінарного стягнення.
Закон України "Про судоустрій та статус суддів" визначав строки застосування дисциплінарних стягнень, але до них не віднесено рішення ВРЮ про внесення подання про звільнення судді з посади за порушення присяги. На момент розгляду дисциплінарної справи набрав чинності новий спеціальний нормативно-правовий акт, який передбачав, що ВРЮ повинна здійснювати розгляд справи щодо судді виключно за правилами проведення дисциплінарного провадження, визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" без жодних застережень щодо узгодження строків, передбачених Законом України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні". Позивач приймала участь у винесенні ухвал в 2013-2014 роках, строк притягнення судді до дисциплінарної відповідальності закінчився ще до 2015 року, однак не був застосований ВРЮ.
Аргументи відповідача
35. Відповідач проти позову заперечував. За наслідками розгляду матеріалів дисциплінарної справи, відкритої за висновком ТСК від 10.06.2015, ВРЮ погодилася з висновком ТСК, що судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не забезпечили повного і всебічного дослідження всіх обставин, постановили необґрунтовані судові рішення, що не відповідають нормам КПК України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практиці Європейського суду з прав людини та свідчать про порушення останніми присяги судді. Допущені суддями порушення закону свідчать про необ`єктивний та упереджений розгляд справ, порочать звання судді, що є порушенням присяги судді і, як наслідок, підставою для внесення подання про звільнення суддів із займаних посад.
36. При прийнятті рішення від 31.03.2016 №709/0/15-16, зокрема стосовно судді Апеляційного суду міста Києва ОСОБА_2, були враховані характеристика судді, в тому числі і щодо відсутності раніше накладених дисциплінарних стягнень, та показники його роботи.
37. Заяви заступника Генерального прокурора України та експерта Всеукраїнського благодійного фонду "Українська правнича фундація" Берко С.Т. про проведення спеціальної перевірки стосовно судді, за формою та змістом відповідали вимогам Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в України", а тому ТСК не допущено порушень порядку проведення спеціальної перевірки за вказаними заявами. Відповідно до положень зазначеного Закону саме ТСК визначає відповідність заяви вимогам цього Закону. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України "Про відновлення довіри до судової влади в Україні" висновок ТСК про порушення суддею присяги є обов`язковим для розгляду ВРЮ.
38. Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення ВРЮ правильно застосувала трирічний строк давності притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, визначений у ч. 4 ст. 96 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12.02.2015 №192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд".
39. ВРЮ не порушено принципу індивідуальної відповідальності, оскільки ухвали постановлені колегіально; в матеріалах дисциплінарної справи відсутні відомості про те, що позивач висловив незгоду з вказаними судовим рішеннями, не заявлено позивачем про таку незгоду і під час розгляду дисциплінарної справи.
40. Суддею ОСОБА_2. не було вчинено дій, які сприяють виконанню завдань кримінального провадження та цілям положення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а саме не забезпечено належної охорони прав, свобод та інтересів підозрюваних. Не забезпечено повного та неупередженого судового розгляду з тим, що б кожна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, не була піддана арешту або затриманню. Крім того, ОСОБА_2 не забезпечила належне виконання завдань кримінального провадження та принципу верховенства права, а надані пояснення не спростовують факту обрання найбільш суворого запобіжного заходу без зазначення наявності обґрунтованої підозри та відповідних ризиків.
41. ВРЮ у відповідності до статті 19 Конституції України, в межах повноважень та у спосіб, визначені статтею 131 Конституції України та Законом України "Про Вищу раду юстиції", встановила в діях судді ОСОБА_2 порушення присяги судді, а тому відсутні підстави для визнання незаконним та скасування рішення від 31.03.2016 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення суддів Апеляційного суду міста Києва, зокрема ОСОБА_2, з посади судді у зв`язку з порушенням присяги судді.
ІV. ВИСНОВКИ СУДУ