1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ



26 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12934/18



Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В., за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І., та представників: позивача: Дубини Н.В., відповідача: Дороженко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 (судді Кравчук Г.А., Козир Т.П., Коробенко Г.П.) та рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2018 (суддя Щербаков С.О.) у справі № 910/12934/18 за позовом Приватного підприємства Фірма "Вір`єм" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" про стягнення 3 722 313, 14 грн.,


В С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство Фірма "Вір`єм" звернулось з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" заборгованість з орендної плати у розмірі 3722313,14 грн

Господарські суди обох інстанцій визнали доведеним факт порушення відповідачем прийнятих на себе договірних зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, що також свідчить про порушення ним положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, і є підставою для стягнення всієї заявленої позивачем суми заборгованості.

Під час розгляду даної справи суди встановили, що 18.04.2014 між Приватним підприємством Фірма "Вір`єм" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ICIDA-IVF" (далі - орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 289 (далі - Договір), на умовах якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення площею 410,4 кв. м., яке розташоване на першому поверсі будівлі за адресою: м. Київ, вул.Круглоуніверситетська, буд. № 13, літ. А.

30.04.2014 за актом приймання-передавання приміщення до Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення, площею 410,4 кв.м., яке розташоване на першому поверсі та в підвалі будівлі.

Підпунктом 5.1.1. Договору передбачено, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцеві щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 12 000 доларів США (в тому числі ПДВ 20%), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного банку України (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату. На день підписання договору ця сума складає 135 025, 25 грн, в тому числі ПДВ 20% - 22 504, 20 грн.

За умовами п. 5.4.4. Договору, орендодавець надає орендарю рахунки на оплату орендної плати (за наступний місяць) та плати за послуги з отримання приміщення не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа кожного поточного місяця строку оренди.

Орендар зобов`язаний сплатити орендну плату за наступний місяць оренди авансовим платежем в строк до 25 числа поточного місяця оренди відповідно до пред`явленого орендодавцем рахунку (п. 5.4.5. Договору).

У відповідності до п. 5.4.6. Договору, по закінченню поточного місяця сторони складають акт наданих послуг, який підписується уповноваженими представниками сторін. Акт наданих послуг орендар скріплює його підписом та печаткою та не пізніше десятого числа наступного за звітним місяцем повертає орендодавцеві.

Згідно з п.п. 5.4.7. Договору, нарахування орендної плати за приміщення та інших платежів, належних до сплати за цим договором, здійснюється по день фактичного повернення приміщення з оренди за актом повернення приміщення.

Підпунктом 7.1.2. Договору передбачено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендодавцю платежі, визначені цим договором.

В п. 12.4 Договору сторони погодили, що у разі невиконання орендарем грошових зобов`язань за цим Договором щодо сплати: орендної плати, плати за послуги на утримання приміщення у встановлений цим Договором строк, орендар сплачує на користь орендодавця пеню за кожний день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі невиконання орендарем грошових зобов`язань за цим Договором щодо сплати: орендної плати, плати за послуги на утримання приміщення більше 7 банківських днів, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі 10% від суми заборгованості (п.12.5 Договору).

26.12.2014 між сторонами вказаного договору оренди укладено додаткову угоду №2, в якій погоджено, що за користування орендованим майном орендар сплачує орендодавцеві щомісячно орендну плату у гривнях у розмірі, еквівалентному 14 500 дол США (в тому числі ПДВ 20%), згідно середньозваженого курсу продажу долара США на міжбанківському ринку по даним Національного банку України (www.bank.gov.ua). Під середньозваженим курсом продажу долара США на міжбанківському ринку маються на увазі статистичні дані НБУ на день, що передує дню формування відповідного рахунку на оплату. На день підписання Договору ця сума складає 217 054, 40 грн, в тому числі ПДВ 20% - 36 175, 73 грн (1 долар США - 14, 969269 грн).

Судами встановлено, що позивачем на виконання умов Договору, за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які відповідачем сплачено частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками. Так, судами з`ясовано, що відповідач в порушення умов договору не підписав акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 10/017 від 31.10.2017 на суму 378 154, 82 грн., № 11/017 від 30.11.2017 на суму 386 202, 56 грн., № 12/017 від 31.12.2017 на суму 384 075, 32 грн., № 01/018 від 31.01.2018 на суму 395 378, 61 грн., № 02/018 від 28.02.2018 на суму 412 462, 81 грн., № 03/018 від 31.03.2018 на суму 387 142, 46 грн., № 04/018 від 30.04.2018 на суму 375 780, 36 грн., № 05/018 від 31.05.2018 на суму 376 802, 08 грн., № 06/018 від 30.06.2018 на суму 379 483, 02 грн., № 07/018 від 31.07.2018 на суму 378 801, 05 грн., № 08/018 від 31.08.2018 на суму 380 306, 65 грн., № 09/018 від 30.09.2018 на суму 396 494, 50 грн.

Спір між сторонами у даній справі виник у зв`язку з несвоєчасною і неповною оплатою відповідачем обумовленої Договором орендної плати, при цьому розмір заявленої до стягнення заборгованості розрахований позивачем з урахуванням обставини першочергового спрямування позивачем отриманих від відповідача грошових коштів в рахунок погашення штрафних санкцій, нарахованих на підставі п. 12.4 Договору оренди. Так, зі змісту заяви про збільшення позовних вимог вбачається, що за період з вересня 2015 року по вересень 2018 року відповідачем не сплачено позивачу заборгованість з орендної плати у розмірі 3 722 313, 14 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, господарські суди обох інстанцій відхилили посилання відповідача на недоведеність наявності в нього боргу у зазначеній в позові сумі, оскільки вважає, що позивач, втративши статус платника ПДВ, не мав права виставляти рахунки із включенням до них відповідної суми, що також свідчать про безпідставність нарахування штрафних санкцій та їх неправильний. Також судами відхилено заперечення відповідача щодо неправильного розрахунку позивачем заявленої до стягнення суми боргу.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Також скаржник стверджує, що станом на дату порушення провадження у даній справі, він у повному обсязі сплатив вартість орендних платежів, за виключенням суми ПДВ, яку, на його думку, позивач зі втратою статусу платника ПДВ не мав права включати до рахунків на оплату орендної плати та до відповідних актів надання послуг.

Заслухавши доповідь головуючого судді та пояснення представників сторін, переглянувши в касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною 1, 4 ст. 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 13.10 Договору, зміни до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною договору та нотаріально посвідчуються.

Згідно з приписами ч. ч. 1 - 3 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.


................
Перейти до повного тексту