ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
Київ
справа №814/1209/16
адміністративне провадження №К/9901/33850/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами адміністративну справу №814/1209/16
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року, ухвалену в складі: головуючого судді Бітова А.І., суддів Милосердного М.М., Ступакової І.Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (далі - ТУ ДСА в Миколаївській області, відповідач) з вимогами:
1.1. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищену на 50 відсотків заробітну плату за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах її проведення, у зв`язку з чим, як працівник установи, що фінансується з бюджету (Ленінського районного суду м. Миколаєва), має право на підвищення на 50 відсотків заробітної плати за час перебування у вказаних районах.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Указом Президента України "Про призначення суддів" №302/2013 від 23 травня 2013 року ОСОБА_1 призначено суддею Свердловського міського суду Луганської області.
4. Указом Президента України "Про переведення суддів" №81/2015 від 14 лютого 2015 року ОСОБА_1 переведено на посаду судді Ленінського районного суду м.Миколаєва.
5. 30 січня 2015 року відповідно до Указу Президента "Про часткову мобілізацію" №15/2015 ОСОБА_1 призвано на військову службу у зв`язку з мобілізацією.
6. Військову службу за мобілізацією в особливий період ОСОБА_1 проходив у військовій частині польова пошта В1688.
7. В період з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в АТО, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, що підтверджується довідкою військової частини польова пошта В1688 №3325/1 від 29 квітня 2016 року.
8. 29 квітня 2016 року ОСОБА_1 було звільнено в запас відповідно до Указу Президента України №115/2016 "Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15".
9. 12 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ТУ ДСА України в Миколаївській області із заявою про перерахунок його заробітної плати за час перебування в районах проведення антитерористичної операції (далі - АТО) у відповідні періоди, однак відповідач перерахунку не зробив.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
10. Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
11. Вирішуючи справу, суд першої інстанції керувався тим, що позивач брав участь у проведенні АТО в зазначені періоди саме як військовослужбовець, а не працівник бюджетної установи, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для нарахування йому підвищеної на 50 відсотків заробітної плати.
12. Суд першої інстанції також уважав, що позивач не був у встановленому порядку відряджений до Збройних Сил України у зв`язку з його призовом, що не дає підстав для виплати йому стверджуваного підвищення до заробітної плати.
13. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення - про задоволення позову:
13.1. зобов`язано ТУ ДСА в Миколаївській області вжити заходи для нарахування та виплати ОСОБА_1 підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: з 05 листопада 2015 року по 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року по 13 лютого 2016 року, з 18 лютого 2016 року по 04 березня 2016 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".
14. Повністю задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції керувався тим, що підвищення заробітної плати на 50 відсотків працівникам установ, що фінансуються з бюджету, які брали участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, гарантоване постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року №522 (далі - Постанова №522).
15. Проаналізувавши зміст Постанови №522, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що передбачені нею гарантії оплати праці учасникам АТО носять загальний характер і стосуються всіх працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, та які беруть участь у забезпеченні проведення АТО безпосередньо в районах її проведення. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що указана постанова не містить будь-яких застережень щодо можливості застосування вказаних норм до працівників, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період тощо.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
16. Не погоджуючися з рішенням суду апеляційної інстанції, ТУ ДСА в Миколаївській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
17. На обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про наявність у позивача права на підвищення до заробітної плати у зв`язку з участю в АТО.
18. Скаржник, посилаючись на лист (роз`яснення) Міністерства праці та соціальної політики України, доводить, що нарахування працівнику підвищеної заробітної плати здійснюється після повернення із зони АТО за умови надання документу, що підтверджує факт участі в АТО - посвідчення про відрядження з відмітками про прибуття/вибуття в/із пункту призначення. Як зазначає скаржник, суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, документів, які б підтверджували відрядження позивача до районів проведення АТО, не досліджував.
19. Скаржник також зазначає, що підставою для виплата підвищення, установленого Постановою №522, є наказ керівника підприємства, установи, організації, з яким особа перебуває у трудових відносинах. Проте такий наказ головою Ленінського районного суду м. Миколаєва не видавався, що спростовує висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
20. 12 грудня 2016 року вказана касаційна скарга надійшла до Вищого адміністративного суду України.
21. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
22. 15 грудня 2017 року, у зв`язку з початком роботи Верховного Суду, припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України.
23. 05 березня 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
24. За наслідками автоматизованого розподілу касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Шарапі В.М., суддям Бевзенку В. М., Данилевич Н.А.
25. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
26. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 червня 2019 року касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О. Р., суддям Кашпур О. В., Уханенку С. А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
27. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
28. 3а правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
29. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані й розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Відповідно до частин першої-третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.
32. Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених законами України "Про військовий обов`язок і військову службу" і "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.
33. За працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, в яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".