ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
Київ
справа №640/1677/19
адміністративне провадження №К/9901/22603/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу №640/1677/19
за позовом ОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання протиправними дій,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року (у складі колегії: судді-доповідача Літвіної Н.М., суддів Сорочка Є.О., Федотової І.В.),
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:
- визнати неправомірними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невиплати ОСОБА_1 111 167,75 грн пені на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2016 року по справі №760/3579/15-ц;
- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб виплатити ОСОБА_1 111 167,75 грн пені позачергово на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 26 липня 2016 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги сім днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, зазначена ухвала була мотивована тим, що подана апеляційна скарга оформлена без дотримання вимог, встановлених статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до неї не доданий документ про сплату судового збору у розмірі, встановленому підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 травня 2019 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії повернуто скаржнику.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що обставин, якими позивач обґрунтовує апеляційну скаргу та свою позицію щодо пільг зі сплати судового збору за її подання, не є підставою вважати недоліки апеляційної скарги усунутими або такими, що не мали місце.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, вважаючи його прийнятим з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана до суду 09 серпня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 640/1677/19, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 вересня 2019 року.
При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року № 1023-XII (далі - Закон № 1023-XII) споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав. Позивач вважає, що зазначені положення поширюються не тільки при поданні позовної заяви, а й на наступних стадіях процесу. Також посилається на те, що така позиці викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду, а саме в постанові від 15 травня 2019 року у справі №817/649/16.
Проте, суд апеляційної інстанції, розглянувши 22 липня 2019 року заяву позивача про усунення недоліків, не прийняв до уваги висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, а саме в постанові від 15 травня 2019 року у справі №817/649/16 та інших рішеннях і постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги позивача у зв`язку з несплатою судового збору, що, на думку позивача, є помилковим.
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу позивача не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2019 року не відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Зі змісту позовної заяви у справі, що розглядається, убачається, що ОСОБА_1 позивається до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його виплатити кошти (пеню в розмірі 111 167,75 грн.).
Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон № 1023-ХІІ, який установлює права споживачів, визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до частини третьої статті 22 цього Закону споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.
Згідно із статтею 2 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.
Преамбула Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон № 2664-III) визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 2664-III фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.