ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
Київ
справа №751/4349/16-а
адміністративне провадження №К/9901/14889/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 751/4349/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1,
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року (у складі колегія: головуючого судді Лічевецького І.О., суддів Аліменка В.О., Мацедонської В.Е.),
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату, в якому просив:
- визнати протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі за текстом - "Управління");
- зобов`язати Чернігівський обласний військовий комісаріат скласти та подати до Управління довідку про розмір грошового забезпечення та додаткові види грошового забезпечення за останні 24 місяці до звільнення з урахуванням отриманих сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразової грошової винагороди, грошової допомоги при звільнені та суми індексації заробітної плати;
- зобов`язати Управління здійснити перерахунок пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, премії, одноразової грошової винагороди, грошової допомоги при звільнені та суми індексації заробітної плати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 09 червня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Чернігівського обласного військового комісаріату та зобов`язано скласти та подати до Управління довідку про грошове забезпечення та додаткові види грошового забезпечення ОСОБА_1 із зазначенням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільнені. Зобов`язано Управління здійснити перерахунок пенсії позивачеві з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації, одноразової грошової допомоги при звільнені та здійснити відповідні виплати. В іншій частині позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, індексація та одноразова грошова допомога при звільнені, відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців, з розміру якого обчислюється пенсія.
У червні 2016 року позивач звернувся до суду із заявою про прийняття додаткового судового рішення.
Заява вмотивована тим, що під час ухвалення постанови не були вирішені його вимоги щодо протиправності дій Чернігівського обласного військового комісаріату в частині відмови у внесення у довідку про додаткові види грошового забезпечення: премії та одноразової грошової винагороди, а також вимоги про зобов`язання названого відповідача скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області довідку з урахуванням цих видів грошового забезпечення, а останнє - провести перерахунок пенсії.
Додатковою постановою Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 липня 2016 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, Чернігівського обласного військового комісаріату задоволено. Додаткову постанову Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 липня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про визнання дій протиправними, зобов`язання скласти та податку довідку про розмір грошового забезпечення з урахуванням одноразової грошової винагороди і премії та про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії з урахуванням одноразової грошової винагороди і премії - відмовлено.
Постановляючи зазначене рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що додаткова постанова Новозаводського районного суду міста Чернігова від 04 липня 2016 року не відповідає вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, тому вона підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову в наведеній частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана до суду 31 серпня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/4349/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2019 року прийняв до провадження адміністративну справу № 751/4349/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 30 серпня 2019 року.
Одночасно із касаційною скаргою позивачем заявлено клопотання про участь в судовому засіданні, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено те, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді старшого офіцера відділу моніторингу та фінансового супроводження організаційних заходів організаційно-штатного управління Головного управління оборонного планування Генерального штабу Збройних Сил України.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні, з 24 грудня 2006 року отримує первинну пенсію за вислугу років.
12 квітня 2016 року позивач звернувся до Чернігівського обласного військового комісаріату із заявою про складання довідки про розмір грошового забезпечення та щодо додаткових видів грошового забезпечення які він отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби та про направлення вказаної довідки до Управління.
Одночасно ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою у якій просив здійснити перерахунок його пенсійного забезпечення з 22 квітня 2014 року на підставі вказаної довідки.
Листами від 22 квітня 2016 року Чернігівський обласний військовий комісаріат та Управління відмовили у вчиненні таких дій.
Вважаючи, що його права, свободи та законні інтереси порушені, позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доказам наданим у позові, заяві про постановлення додаткового судового рішення та судовому засіданні. Також посилається на те, що судом проігноровано норми законодавства, а саме - Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яким військовослужбовцям у зв`язку із особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, частиною першою, другою та третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Проте в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції від 11 серпня 2016 року безпідставно вказано про те, що в позовні заяві відсутнє посилання на закон, який регламентує включення до розрахунку пенсії одноразової грошової винагороди та премії, зазначене, на думку позивача, суперечить судовій практиці, в тому числі, практиці Європейського суду з прав людини.
22 вересня 2016 року до суду надійшли заперечення відповідача на касаційну скаргу позивача, в яких відповідач зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2016 року відповідає, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятні з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною першою статті 15 Закону № 2011-ХІІ визначено, що пенсійне забезпечення військовослужбовців після звільнення їх з військової служби провадиться відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".