ПОСТАНОВА
Іменем України
30 вересня 2019 року
Київ
справа №826/26278/15
адміністративне провадження №К/9901/38612/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду України у складі колегії суддів: зазначає Губської Л.В., Ісаєнко Ю.А., Оксененка О.М від 10 травня 2017 року.
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни (далі - Уповноважена особа фонду на ліквідацію ПАТ "РБ" Савельєва А.М., відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - ФГВФО, відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РБ" щодо невключення ОСОБА_1 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області 14.05.1997 року, ІПН: НОМЕР_2, проживає за адресою АДРЕСА_1 ) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за договором банківського рахунку від 09 липня 2015 року № 18296/П-980, укладеним між ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) та Публічним акціонерним товариством "РБ";
- зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РБ" Савельєву Анну Миколаївну надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_2 ) як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві "РБ" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач протиправно не включив ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО, оскільки таке невключення суперечить вимогам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та порушує право позивача на отримання гарантованої суми вкладу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими, оскільки відповідачами не надано, а судом не встановлено підстав, визначених частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", вважати правочин, укладений між позивачем та ПАТ "РБ", нікчемним.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "РБ" задоволено, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про відмову у задоволені адміністративного позову.
Задовольняючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договір банківського рахунку від 09 липня 2015 року № 18296/П-980 було укладено та оформлено з порушенням вимог чинного законодавства у сфері регулювання фінансових відносин, та його укладення було спрямовано на подрібнення великого рахунку, відтак, визнання Уповноваженою особою Фонду вказаного правочину нікчемним здійснено у межах повноважень та відповідно до частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 жовтня 2016 року - залишити в силі.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 23 травня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/26278/15 витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2019 року прийнято до свого провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "РБ" Савельєвої А.М., ФГВФО про визнання протиправним дій та зобов`язання вчинити певні дії.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 липня 2015 року між позивачем та ПАТ "РБ" було укладено договір банківського рахунку № 18296/ П -980, відповідно до умов якого банк (відповідач) відкриває клієнту (позивач по справі) поточний рахунок у гривні № НОМЕР_4, здійснює його розрахунково-касове обслуговування протягом операційного часу та здійснює нарахування процентів, на умовах та у порядку, визначених договором та чинним законодавством України.
Відповідно до умов договору банк прийняв від вкладника грошові кошти у сумі 195000,00 грн.
Квитанцією від 09 липня 2015 року підтверджується факт внесення грошових коштів на поточний рахунок. Оригінал досліджено в судовому засіданні суду першої інстанції (ксерокопія залучена до матеріалів справи).
Постановою Правління Національного банку України від 09 липня 2015 року № 452/БТ ПАТ "РБ" віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 липня 2015 року № 130 розпочато процедуру виведення ПАТ "РБ" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації. Призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "РБ" Шевченко Олександра Володимировича.
Постановою Правління Національного банку України від 09 листопада 2015 року № 769 відкликано банківську ліцензію ПАТ "РБ".
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 листопада 2015 року № 203 розпочато процедуру ліквідації "РБ" з 10 листопада 2015 року по 09 листопада 2017 року, призначено Уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РБ" визначені законом Савельєвій Анні Миколаївні .
Повідомленням № 3505/15 від 17 листопада 2015 року Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РБ" Савельєвою Анною Миколаївною визнано транзакцію щодо перерахування на користь ОСОБА_1 грошових коштів з призначенням платежу "Поповнення поточного рахунку" на суму 195 000,00 грн - нікчемним правочином у відповідності до положень стаття 215 Цивільного кодексу України, частина третя статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки тому, що з її сторони не було вчинено жодних порушень чинного законодавства при укладанні та виконанні договору банківського рахунку. Також скаржник зазначає, що факт внесення коштів в касу банку підтверджується належним та допустимим доказом - банківською квитанцією, що є підставою для включення скаржника до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування.
Представником ФГВФО подано заперечення на касаційну скаргу позивача, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року - залишити без змін.
НОРМИ ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Київського апеляційного адміністративного суду України від 10 травня 2017 року відповідає не повністю, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн.
Стосовно порядку визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, то відповідно до частини першої статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
Отже, Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку рахунків, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру відшкодувань вкладникам, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, відповідно до складеного уповноваженою особою Фонду переліку рахунків.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, на дату прийняття Правлінням НБУ постанови від 09 липня 2015 року № 452/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" до категорії неплатоспроможних" на банківському рахунку ОСОБА_1, відкритому відповідно до укладеного договору банківського рахунку № 18296/П-980 від 09 липня 2015 року, знаходилась сума 195000,00 грн.
Разом з тим, уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
За частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, у повідомленні № 3505/15 від 17 листопада 2015 року про нікчемність договору банківського рахунку № 18296/П-980 від 09 липня 2015 року як на підставу нікчемності Уповноважена особа посилається на пункти 1, 2 та 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Зокрема, відповідно до пунктів 1 та 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.
Разом з тим, Уповноваженою особою Фонду не зазначено, які майнові зобов`язання прийняв на себе банк без встановлення обов`язку контрагента, не вказано на причинно-наслідковий зв`язок між такими зобов`язаннями та настанням неплатоспроможності банку, тобто не доведено наявність підстав вважати правочин та транзакцію за цим правочином нікчемними, визначених пунктами 1 та 2 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.