У Х В А Л А
17 вересня 2019 року
м. Київ
Провадження № 11-129сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Князєва В. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді справи за скаргою ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 20 грудня 2018 року "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності",
У С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду зі скаргою, в якій просив скасувати рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-1 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Ухвалами від 18 березня 2019 року Велика Палата Верховного Суду задовольнила клопотання ОСОБА_1, поновивши йому строк звернення до суду зі скаргою на рішення ВРП від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-18, відкрила провадження за цією скаргою та витребувала з ВРП матеріали, на підставі яких було прийнято спірне рішення.
Ухвалою від 03 квітня 2019 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
13 вересня 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 . звернувся із заявами про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г. від участі в розгляді цієї справи.
Як на підставу для відводу суддів, ОСОБА_2 послався на пункт 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме наявність інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності суддів.
На обґрунтування цієї підстави ОСОБА_2 зазначив, що в пункті 93 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Мікалефф проти Мальти" йдеться по те, що існування неупередженості повинно бути визначено за наступними критеріями: суб`єктивний тест, що вивчає персональні переконання і поведінку конкретного судді, з метою визначення чи існувало неупереджене або суб`єктивне ставлення судді у конкретній справі; відповідно до об`єктивного тесту визначається чи суд, а також, серед іншого, його структура, забезпечила відповідні гарантії для виключення легітимних сумнівів стосовно його неупередженості.
ОСОБА_2 послався на те, що у процесі призначення суддів Верховного Суду не було дотримано верховенства права з точки зору дотримання вимог законодавства членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 під час здійснення ним повноважень, що ставить під сумнів справедливість призначення суддів, рішення відносно яких були прийняті в тому числі за їх участю. Стверджує, що суддя Верховного Суду не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки призначення суддів відбулося за участю цих членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.
Щодо члена ВККС ОСОБА_5 заявник указує на невідповідність вимогам Закону України "Про судоустрій та статус суддів" стажу його професійної діяльності, відсутність відомостей про нього як адвоката у Єдиному реєстрі адвокатів України.
Стосовно члена ВККС ОСОБА_6 заявник посилається на невідповідність цього члена ВККС вимогам зазначеного Закону, оскільки станом на момент надання рекомендацій та призначення на посади суддів Верховного Суду він не зупинив своєї адвокатської діяльності.
З огляду на наведене, заявник вважає, що судді Великої Палати Верховного Суду не можуть відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм та принципам справедливості.
Обговоривши наведені у заявах про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 266 КАС на рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) є судом, установленим законом, для розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення ВРП від 20 грудня 2018 року № 3965/0/15-1 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 липня 2018 року № 2247/3дп/15-18 про притягнення судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності".
Вирішуючи у цьому провадженні питання про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду від розгляду справи, та, постановляючи за наслідками його розгляду цю ухвалу, Велика Палата Верховного Суду зважає на те, що заяви ОСОБА_2 від 13 вересня 2019 року подані в одній справі з одних і тих же підстав, тобто ці заяви фактично є єдиним зверненням до суду з відводом суддів Великої Палати Верховного Суду.
З огляду на закріплені у параграфі 2 глави 2 розділу І та статті 39 КАС правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу для вирішення питання про відвід суддів такого колегіального органу Верховного Суду як Велика Палата іншого суду законодавством не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").