Постанова
іменем України
24 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 686/2679/18
провадження № 51-1595км19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Матюшевої О.В.,
захисника (в режимі відеоконференції) Керницької О.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника Керницької О.В. та засудженого ОСОБА_1 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017240010008656, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Новочеркаська Ростовської області Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 п. 7 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені ними обставини
За вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 вересня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу було залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 18 вересня 2018 року, до якого зараховано строк його попереднього ув`язнення з 1 грудня 2017 року до вступу вироку в законну силу, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров`я в особі Хмельницької міської лікарні залишено без розгляду.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 1 грудня 2017 року близько 18:40, перебуваючи на вул . Кам`янецькій поблизу будинку № 11 у м. Хмельницькому, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, умисно на ґрунті неприязних відносин, що раптово виникли у нього внаслідок суперечки з подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які співали патріотичні пісні, розкладним ножем умисно ударив ОСОБА_3 у черевну порожнину справа, завдавши потерпілій тілесних ушкоджень у вигляді проникаючого сліпого ножового поранення черевної порожнини справа, яке за своїми ознаками відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (завдання). Після чого намагався втекти з місця події, однак був затриманий очевидцями.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 12 лютого 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без зміни, а апеляційні скарги захисника та потерпілої - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційних скаргах захисник та засуджений, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просять змінити вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки. При цьому зазначають, що суди обох інстанцій усупереч ст. 69 КК не врахували наявності усіх обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, зокрема того, що злочин ОСОБА_1 вчинив унаслідок протиправної поведінки потерпілої та інших осіб, які перебували поряд, по відношенню до засудженого. Також суди обох інстанцій не повною мірою врахували дані, що характеризують особу засудженого, а саме його похилий вік, незадовільний стан здоров`я, те, що ОСОБА_1 в силу ст. 89 КК не судимий, є волонтером обласного благодійного фонду "Патріоти України". Крім того, зазначають про те, що місцевий та апеляційний суди безпідставно усупереч вимогам ст. 67 КК визнали обставиною, що обтяжує покарання, перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, оскільки вчинення злочину було пов`язано не з алкогольним сп`янінням засудженого, а з протиправною поведінкою потерпілої по відношенню до ОСОБА_1
Наголошують на тому, що на цей час засуджений примирився з потерпілою, відшкодував завдані їй збитки, у зв`язку з чим остання просила в судах обох інстанцій призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, що є обставинами, які пом`якшують покарання.
Додатково захисник зазначає, що суд апеляційної інстанції при залишенні апеляційних скарг захисника та потерпілої без задоволення, в яких вони не погоджувалися з призначеним ОСОБА_1 покаранням, усупереч вимогам ст. 419 КПК не перевірив належним чином усіх наведених у скаргах доводів та обґрунтованих відповідей на них не дав.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримала касаційні скарги захисника та засудженого і просила їх задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційних скарг і вважала вирок місцевого суду й ухвалу апеляційного суду законними та обґрунтованими.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
Висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій у касаційних скаргах захисник та засуджений не оспорюють.
Що стосується доводів, викладених у касаційних скаргах щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що потягнуло за собою невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, то вони є необґрунтованими.
Зі змісту скарги вбачається, що захисник та засуджений фактично порушують питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.