У Х В А Л А
17 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 311/1684/16-ц
Провадження № 14-489зц19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Яновської О. Г.
ознайомилася з касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року та постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2019 року (далі - касаційна скарга) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Прокредит банк" (далі - позивач) до ОСОБА_2, ОСОБА_1 (далі разом - відповідачі) про стягнення заборгованості за кредитним договором і
в с т а н о в и л а:
у червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за договором про надання траншу від 22 травня 2014 року у загальному розмірі 282 066,06 грн і за договором про надання траншу від 26 червня 2014 року в загальному розмірі 269 381,90 грн.
16 грудня 2016 року Васильківський районний суд Запорізької області ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково: стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість:
- за договором про надання траншу від 22 травня 2014 року в загальному розмірі 282 066,06 грн, з яких: 199 288,12 грн - заборгованість за кредитом, 22 976,36 грн - проценти за користування кредитом, 3 601,75 грн - проценти за неправомірне користування кредитом, 56 199,83 грн - пеня;
- за договором про надання траншу від 26 червня 2014 року в загальному розмірі 269 381,90 грн, з яких: 190 228,52 грн - заборгованість за кредитом, 22 785,99 грн - проценти за користування кредитом, 3 413,86 грн - проценти за неправомірне користування кредитом, 52 953,53 грн - пеня;
узадоволенні інших позовних вимог - відмовив.
27 липня 2017 року Апеляційний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою рішення суду першої інстанції в оскарженій частині залишив без змін.
У серпні 2017 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Васильківського районного суду Запорізької області від 16 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 27 липня 2017 року, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
31 липня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, якою касаційну скаргу залишив без задоволення, а рішення судів першої й апеляційної інстанцій - без змін.
23 серпня 2019 року ОСОБА_1 подала до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла 30 серпня 2019 року за вх. № 780/0/255-19), в якій просить:
- прийняти скаргу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду;
- направити справу № 311/1684/16-ц на новий розгляд до суду першої інстанції для об`єктивного розгляду справи та належного з`ясування обставин;
- на час розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду зупинити дію рішень суду про стягнення на користь позивача заборгованості з відповідачів.
У касаційній скарзі звертає увагу на те, що висновки Васильківського районного суду Запорізької області у рішенні від 16 грудня 2016 року, Апеляційного суду Запорізької області в ухвалі від 27 липня 2017 року, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 липня 2019 року суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 29 березня 2017 року в справі № 6-3087цс16.
З висновками судів у справі № 311/1684/16-ц не погоджується та вважає їх необґрунтованими. Вказує, що перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду необхідний для забезпечення належного доступу до правосуддя.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Право касаційного оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
Вичерпний перелік підстав для передання справи, яка розглядається у касаційному порядку, на розгляд Великої Палати Верховного Суду встановлено статтею 403 ЦПК України. Питання про таке передання згідно зі статтями 403 і 404 цього кодексу вирішує Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду залишив без задоволення касаційну скаргуу справі № 311/1684/16-ц і на розгляд Великої Палати Верховного Суду її не передавав.
Згідно з частиною третьою статті 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Окрім того, з моменту набрання чинності Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" процесуальний закон не передбачає такого ж інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у главі 3 розділу V ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.
З огляду на вказане у Великої Палати Верховного Суду відсутні повноваження для розгляду касаційної скарги, яка надійшла до неї 30 серпня 2019 року. Тому у прийнятті такої скарги необхідно відмовити і з доданими до неї матеріалами повернути ОСОБА_1 .
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.