ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 11-375сап19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
представника позивача - Ніколенко А. В.,
представника відповідача - Русакової І. Г.,
розглянула в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_2 на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 5 березня 2019 року № 672/0/15-19 та,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2019 року ОСОБА_2. оскаржив до Великої Палати Верховного Суду рішення ВРП від 5 березня 2019 року № 672/0/15-19 "Про залишення без змін рішення Третьої Дисциплінарної палати від 19 вересня 2018 року
№ 2927/3дп/15-18 про притягнення судді Печерського районного суду м. Києва до дисциплінарної відповідальності" (далі - рішення ВРП, оскаржуване рішення).
У скарзі ОСОБА_2, вважаючи рішення ВРП протиправним, необґрунтованим і таким, що не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотивів, з яких відповідач дійшов відповідних висновків, просить його скасувати.
В оскаржуваному рішенні ВРП погодилась з висновками її Третьої Дисциплінарної палати (далі - ТДП) про те, що суддя Печерського районного суду м. КиєваОСОБА_2. вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило учасниками судового процесу реалізацію наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків), що відповідає проступку, передбаченому підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII), застосувавши до судді ОСОБА_2 дисциплінарне стягнення у виді попередження.
На обґрунтування скарги ОСОБА_2 послався на таке.
При ухваленні оскаржуваного рішення ВРП не було доведено, що суддя ОСОБА_2 допустив недбалість, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, та що в його діях наявні ознаки дисциплінарного проступку.
Скаржник стверджує, що прийняті ним, слідчим суддею, рішення про накладення арешту на майно, без виклику власників майна в судове засідання та без повідомлення про результати розгляду клопотань слідчого про арешт майна ухвалені не умисно та не внаслідок недбалості, а помилково, унаслідок великого навантаження щодо розгляду судових справ, тобто вважає, що у його діях мала місце добросовісна суддівська помилка, тому вони не охоплюються складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статт 106 Закону № 1402-VІІІ.
Також скаржник просить урахувати його позитивну характеристику за місцем роботи, наголошує, що за двадцять років роботи суддею до дисциплінарної відповідальності він притягується вперше, що свідчить про сумлінне та добросовісне виконання ним обов?язків судді.
Представник відповідачау відзиві на скаргу заперечує проти доводів ОСОБА_2 та просить залишити його скаргу без задоволеня. ВРП зазначає про те, що твердження ОСОБА_2, наведені у його скарзі, не спростовують висновків ТДП ВРП про допущення суддею дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статт 106 Закону
№ 1402-VІІІ, та вважає, що підстав, передбачених частиною першою статті 52 ЗаконуУкраїни від 21 грудня 2016 року № 1798-VІІІ"Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VІІІ), для скасування рішення ВРП немає.
У справі встановлено такі обставини.
15 січня 2018 року до ВРП з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС) за вхідними номерами 158/0/20-18, 158/1/20-18, 158/2/20-18 надійшли скарги ОСОБА_6, ОСОБА_13., ОСОБА_14 на дії судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 під час здійснення правосуддя у справах № 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к, на обґрунтування яких зазначили, що суддя ОСОБА_2 грубо порушив вимоги Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), безпідставно постановив ухвали про накладення арешту на майно, не викликав власників майна в судове засідання, не повідомив про результати розгляду клопотань слідчого про арешт майна, що призвело до порушення права власності та права на справедливий суд.
Ухвалою ТДП ВРП від 29 серпня 2018 року № 2733/3дп/15-18 відкрито дисциплінарну справу стосовно судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2
Рішенням ТДП ВРП від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 суддю Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження.
Підставою притягнення судді ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності стали встановлені ТДП ВРП обставини, які свідчать про істотне порушення внаслідок недбалості норм процесуального права під час здійснення ним правосуддя, що унеможливило реалізацію учасниками судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, що охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIIІ.
За висновками ТДП ВРП, неправомірні дії судді ОСОБА_2 полягають у тому, що 8 квітня 2016 року до Печерського районного суду м. Києва надійшло 3 (три) клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Васенкова П. В. про арешт майна у кримінальному провадженні № 32014220000000147 від 22 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 205, частиною третьою статті 212, частиною першою статті 263 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Справам присвоєно єдині унікальні номери 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к та передано їх на розгляд судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2
Ухвалами слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 від 11 квітня 2016 року у вказаних справах задоволені клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Васенкова П.В. про арешт майна. Накладено арешт на майно (жіночий одяг, взуття, аксесуари), вилучене під час проведення обшуків 20 січня, 18 лютого 2016 року у нежитлових приміщеннях магазинів, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
На обґрунтування зазначених ухвал, слідчий суддя ОСОБА_2 зазначив, що вилучене майно містить інформацію про вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується, а також може свідчити про незаконну фінансово-господарську діяльність ОСОБА_9, фізичних осіб-підприємців ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_6, а тому на це майно необхідно накласти арешт.
Копії ухвал слідчого судді Печерського районного суду м. Києва про накладення арешту на майно від 11 квітня 2016 року власникам майна не направлялися, проте 20 квітня 2016 року були отримані в суді представником власника майна - ОСОБА_12 .
Ухвалами Апеляційного суду м. Києва від 16 червня 2016 року у справах
№ 757/16343/16-к, 757/16346/16-к, 757/16351/16-к задоволено апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року скасовано. Постановлено нові ухвали про відмову у задоволенні клопотань прокурора про арешт майна, вилученого під час проведення 18 лютого 2016 року обшуку нежитлових приміщень магазинів, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
При цьому апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що слідчим суддею під час розгляду цих клопотань прокурора було порушено право власника майна на захист з огляду на прийняття слідчим суддею немотивованого рішення про необхідність розгляду клопотань про арешт майна без повідомлення власників такого майна. Також Апеляційним судом м. Києва зазначено, що в матеріалах справи "жодних даних про причетність фізичних осіб-підприємців ОСОБА_14 та ОСОБА_6 до вчинення будь-якого кримінального правопорушення не міститься навіть у доданих до клопотання прокурора витягах із Єдиного реєстру досудових розслідувань. У матеріалах за клопотанням прокурора відсутні будь-які документи, які підтверджують право власності на майно, що підлягає арешту, або конкретні факти та докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження таким майном підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами.
ТДП ВРП дійшла висновку, що суддею ОСОБА_2 на порушення вимог частини першої статті 172 КПК не було вчинено жодних дій щодо встановлення та залучення власників тимчасово вилученого майна до розгляду клопотання про арешт такого майна, що призвело до неповного дослідження обставин справи, порушення прав власників вилученого майна надавати слідчому судді свої аргументи та заперечення проти накладення арешту на таке майно.
Надаючи правову кваліфікацію діям судді ОСОБА_2, ТДП ВРП дійшла висновку, з яким погодилася й ВРП в оскаржуваному рішенні, що суддя допустив проступок внаслідок недбалого ставлення до виконання службових обов`язків, який охоплюється складом дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 92 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" у редакції Закону України від 12 лютого 2015 року № 192-VIII "Про забезпечення права на справедливий суд" (інше істотне порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя, що унеможливило реалізацію учасникам судового процесу наданих їм процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків), що відповідає проступку, передбаченому підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.
ВРП, розглянувши скаргу ОСОБА_2 на рішення її ТДП від 19 вересня 2018 року № 2927/3дп/15-18 про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження, залишила його без змін.
В оскаржуваномі рішенні ВРП дійшла висновку про пряме порушення суддею ОСОБА_2 простих за викладенням та однозначно зрозумілих за змістом приписів частини першої статті 172 КПК, що свідчить про допущення досвідченим суддею, грубої недбалості у розумінні, зокрема, Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки від 17 листопада 2010 року.
За таких обставин, ураховуючи характер, наслідки дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2, ступінь його вини, ВРП погодилась із рішенням її ТДП про притягнення вказаного судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження.
Перевіривши матеріали скарги та матеріали дисциплінарного провадження щодо судді, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають правове значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Велика Палата Верховного Суду встановила таке.
Порядок розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді встановлено статтею 51 Закону № 1798-VIII, відповідно до частини першої якої право оскаржити таке рішення до ВРП має суддя, щодо якого ухвалено відповідне рішення.
Статтею 52 Закону № 1798-VIII передбачено порядок оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, та визначено вичерпний перелік підстав для його скасування, зокрема:
1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;
3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону;
4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.
Як зазначає Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЄС), "дисциплінарний розгляд справи в кожній країні повинен передбачати можливість подання апеляції на рішення первинного дисциплінарного органу (відомства або суду) до суду" (пункт 77 (v) Висновку № 3 (2002) КРЄС про принципи та правила, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та неупередженості).