Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 509/4910/17
провадження № 51-3360 км 19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінальногосуду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Булейко О.Л., Іваненка І.В.
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.
прокурора Руденко О.П.
потерпілого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016160380001846
за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився в с. Карпівці Чуднівського району Житомирської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою прокурора Нікітіна Ю.М., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Овідіопольського районного суду Одеської області від 10 грудня 2018 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами
на строк 2 роки.
Вирішено питання щодо цивільного позову та процесуальних витрат
у провадженні.
За вироком суду, 09 серпня 2016 близько 20 год. 40 хв., в світлий час доби, водій ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно справним автомобілем "ВАЗ-2101", держаний реєстраційний номер НОМЕР_1, який зареєстрований за ОСОБА_3, рухаючись по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Приморської
у с. Кароліно-Бугаз Овідіопольського району Одеської області, з боку с. Грибівка в напрямку с. Затока, будучи неуважним, не вибрав безпечної швидкості руху,
не урахував дорожню обстановку, виїхав на лівий край проїзної частини, де допустив наїзд на пішоходів ОСОБА_1 та ОСОБА_4, що рухались в попутному напрямку по лівому краю проїзної частини, назустріч руху транспорту, внаслідок чого спричинив пішоходу ОСОБА_1 тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя, чим грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), 2.9 а), 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня
2001 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року частково задоволено апеляційні скарги прокурора Пустового В.С., захисника
Анастасова В.В., обвинуваченого ОСОБА_2 Зазначений вирок суду змінено
в частині призначеного покарання та речових доказів. Призначено ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього відповідно до п. 1, 2 ч. 1, п. 2, 4 ч. 2 ст. 76 КК обов`язки.
Прийнято рішення про повернення власнику або уповноваженій ним особі транспортного засобу "ВАЗ-2101" д.н. НОМЕР_1 .
В решті вирок суду залишено без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Нікітін Ю.М., який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції, на підставі ст. 414 КПК, у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості.
Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції повною мірою не врахував обставини скоєного ОСОБА_2 правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК відноситься до категорії тяжких злочинів, особу засудженого, наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, та дав невірну оцінку поведінці засудженого після розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, зокрема визнанню вини засудженим під час апеляційного розгляду та лише частковому відшкодуванню шкоди потерпілому родиною засудженого, що призвело до неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та необґрунтованого звільнення засудженого від реального відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК. Апеляційний суд, на його думку, також помилково врахував як обставину, що пом`якшує покарання, стан здоров`я ОСОБА_2, який має діагноз посттравматичного стресового розладу, тривалого агрипнічного синдрому, внаслідок участі в бойових діях в зоні АТО, оскільки за наявності такого діагнозу ОСОБА_2 мав би обмежитися в керуванні транспортними засобами взагалі.
Рішення суду в частині цивільного позову у касаційному порядку не оскаржено.
Позиції учасників судового провадження
У надісланих запереченнях захисник Федорончук І.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.
В засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав доводи, викладені
у касаційній скарзі і просив її задовольнити, зазначив, що призначене засудженому покарання є невідповідним тяжкості злочину та особі обвинуваченого, а звільнення від його відбування з іспитовим строком є безпідставним.
Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги прокурора, зазначив, що засуджений перед ним не вибачився, особистих зустрічей з ним уникає, замість грошової допомоги потерпілому під час перебування в лікарні витратив кошти на святкування власного весілля, на цей час заподіяну шкоду відшкодував частково в розмірі 34000, 00 грн. (тридцяти чотирьох тисяч гривень), кошти на відшкодування заподіяної шкоди надходять на рахунок потерпілого через банківські перекази як від самого засудженого, так і від його батька та інших осіб по 4000, 00 грн. (чотири тисячі гривень) на місяць. Щодо призначеного покарання, висловив думку про можливу доцільність його реального відбування проте в розмірі меншому, ніж призначено судом.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені
в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України
(далі - КПК), суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати
та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
У касаційній скарзі прокурор не оспорює винуватості ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК.
Згідно ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених статтями
50, 65 КК, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним
і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених
дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, вік та особу засудженого, який раніше не судимий, одружений, на обліку у лікаря нарколога
і психіатра не перебуває, його характеристику, наявність обставини, яка обтяжує покарання, - скоєння злочину в стані алкогольного сп`яніння та відсутність обставин, які пом`якшують покарання, а також позицію потерпілого щодо покарання та дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідним і достатнім для виправлення засудженого є покарання у виді позбавлення волі на строк
4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк
2 роки.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що такі обставини у своїй сукупності свідчать про неможливість виправлення ОСОБА_2 без реального відбування покарання. При цьому колегія суддів відзначає, що позицію потерпілого стосовно призначення покарання місцевим судом ураховано
в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК, і вона не мала над ними пріоритету.