Постанова
іменем України
25 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 489/4844/18
провадження № 51 -3429км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів: Булейко О.Л., Іваненка І.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Руденко О.П.,
у режимі відеоконференції:
захисника Качана Р.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150040001299
за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина Грузії, проживаючого в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області
від 26 січня 2017 року за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі КК) до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців,
за касаційною скаргою захисника Завгороднього Євгена Георгійовича на вирок Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року.
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК
та призначено покарання у виді арешту строком на 3 місяці. На підставі ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 січня 2017 року та остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 8 місяців.
Згідно з вироком 30 березня 2018 року близько 14 годин 00 хвилин ОСОБА_1 знаходячись в приміщенні кафе "Танака", яке розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 61"в", діючи повторно, таємно викрав із внутрішньої кишені куртки, належної потерпілому ОСОБА_2, гаманець, спричинивши потерпілому майнову шкоду на суму 10 000 грн.
Вироком Миколаївського апеляційного суду від 11 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів за цим вироком та за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2019 року шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вимоги та узгоджені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ставить питання про зміну вироку апеляційного суду
у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність
та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Захисник зазначає, що судове засідання в апеляційному суді проведено за відсутності перекладача. Вказує про відсутність достатніх доказів для засудження ОСОБА_1, чим обґрунтовує свою позицію щодо суворості призначеного покарання. Наголошує
на необхідності зарахування ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 16 травня 2018 року по 22 січня 2019 року на підставі
ч. 5 ст. 72 КК із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Качан Р.Ю. підтримав доводи та вимоги касаційної скарги. Прокурор заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги, зазначив при цьому, що доводи про здійснення провадження в апеляційному суді за відсутності перекладача не відповідають дійсності і спростовуються матеріалами цього кримінального провадження. Прокурор також зауважив, що вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2019 року не є предметом цього касаційного провадження, зазначеним судовим рішенням зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 16 травня 2018 року по 22 січня 2019 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
й процесуального права, правильність правової оцінки обставин, і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких
не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з ч. 3 ст. 29 КПК суд забезпечує учасникам кримінального провадження,
які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(пп. "е" п. 3 ст. 6 Конвенції) та практики ЄСПЛ, кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, якщо він не розуміє мови, яка використовується в суді, або не розмовляє нею, має право одержувати безоплатну допомогу перекладача.
У разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань
або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача), про що зазначено
В суді апеляційної інстанції вказаних вимог було дотримано. У судових засіданнях
19 березня та 11 квітня 2019 року брав участь перекладач Ехвая В.І., послугами якого користувався засуджений ОСОБА_1
Твердження захисника про проведення судового засідання за відсутності перекладача є безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі -КК), а саме у таємному викраденні чужого майна вчиненому повторно підтверджується сукупністю зібраних у справі доказів, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, й у касаційній скарзі не оспорюється.