Постанова
іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 757/40473/18-к
провадження № 51-601кмо19
Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючого Анісімова Г.М.,
суддів Григор`євої І.В., Кравченка С.І.,
Мазура М.В., Щепоткіної В.В.
за участю
секретаря судового засідання Мойсюка Є.М.,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюка Михайла Дмитровича на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року про накладення арешту на майно.
Рух кримінального провадження, зміст судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління департаменту процесуального керівництва у кримінальних справах, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України Валевича О.С., та накладено арешт на нерухоме майно (комплекс приміщень чотириповерхової будівлі, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 ) яке належить ОСОБА_1, із забороною розпоряджатися та користуватись будь-яким чином вказаним нерухомим майном.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року апеляційну скаргу адвоката Гаврилюка М.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року повернуто особі, яка її подала як таку, що подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і особа, яка її подала, не порушувала питання про поновлення такого строку.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі верховного Суду від 13 лютого 2019 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Гаврилюка М.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1, на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 лютого 2019 року за результатами розгляду повторної апеляційної скарги адвоката Гаврилюка М.Д., який діє в інтересах ОСОБА_1, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року залишено без зміни, а апеляційну скаргу адвоката Гаврилюка М.Д. без задоволення.
Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі адвокат Гаврилюк М.Д., посилаючись на незаконність ухвали апеляційного суду від 06 листопада 2018 року, вказує, що таке судове рішення є необґрунтованим та постановлене з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а тому строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання цією особою копії судового рішення. На обґрунтування своєї позиції захисник зазначає, що про ухвалу слідчого судді, яку належним чином не було надіслано особі, інтересів якої вона стосується, йому стало відомо лише 14 вересня 2018 року, а 19 вересня 2018 року він подав апеляційну скаргу, яку за результатами розгляду неправомірно було повернуто.
Підстави розгляду кримінального провадження об`єднаною палатою
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду від 30 липня 2019 року кримінальне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилюка М. Д. на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року про накладення арешту на майно, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в порядку ч. 2 ст. 434-1 КПК.
Ухвалу мотивовано тим, що передача судового провадження на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду необхідна для забезпечення єдиної правозастосовної практики та формування висновку про доцільність розгляду касаційним судом скарг на ухвали суду апеляційної інстанції, які не перешкоджають подальшому кримінальному провадженню у зв`язку з тим, що особа скористалась своїм правом, передбаченим частиною 7 статті 399 КПКта подала нову апеляційному скаргу, тобто повторно звернулась до апеляційного суду, за результатами розгляду якої прийнято рішення по суті.
Як встановила колегія суддів з матеріалів касаційного провадження за скаргою адвоката Гаврилюка М. Д., останній звернувся до касаційного суду 08 лютого 2019 року зі скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги. Суд касаційної інстанції 13 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження, оскільки ухвала Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року про накладення арешту на майно є предметом оскарження та вважав, що є підстави для перевірки такого рішення у касаційному порядку.
Однак після надходження матеріалів провадження з місцевого суду стало відомо, що адвокат Гаврилюк М.Д. скориставшись своїм правом, передбаченим ч. 7 ст. 399 КПК, 07 грудня 2018 року повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 17 серпня 2018 року про накладення арешту на майно, за результатами розгляду якої суд апеляційної інстанції своїм рішенням від 26 лютого 2019 року залишив її без зміни.
На думку колегії суддів ухвала Київського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року про повернення апеляційної скарги жодним чином не перешкодила подальшому провадженню, а тому у конкретному випадку не може бути предметом оскарження суду касаційної інстанції у зв`язку із чим касаційне провадження підлягає закриттю.
Свою правову позицію колегія суддів обґрунтовує тим, що відповідно до статті 424 КПК оскарженню в касаційному порядку підлягають, окрім іншого, ухвали суду апеляційної інстанції якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК. Частина 2 цієї статті передбачає можливість касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених КПК.
З огляду на те, що касаційне провадження відкрито, проте після надходження матеріалів провадження стало відомо, що оскаржувана ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги не перешкоджає подальшому провадженню, колегія суддів вважає, що це касаційне провадження підлягає закриттю, оскільки ухвала слідчого судді переглянута в апеляційному порядку та прийнято остаточне рішення.
Така позиція, на думку колегії суддів співпадає з практикою Європейського суду з прав людини коли, виходячи з основоположних аспектів верховенства права, одним із яких є принцип правової визначеності, що передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, коли жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. п.46 рішення у справі "Устименко проти України", пункти 51, 52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Проте, у практиці Верховного Суду існують різні правові позиції щодо застосування вищевказаних норм КПК під час розгляду проваджень за касаційними скаргами на ухвали судів апеляційної інстанції про повернення апеляційних скарг, коли особи в подальшому повторно звертались до апеляційного суду та їх апеляційні скарги по суті були розглянуті.
Так, згідно правової позиції колегії суддів Другої палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, касаційний суд має скасувати ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, встановивши істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 КПК є підставою для його скасування.
На думку колегії суддів Другої палати, саме по собі скасування оскаржуваної ухвали судді апеляційного суду забезпечить, відновлення порушених під час апеляційного оскарження судового рішення прав та інтересів захисника, забезпечить виконання визначених кримінальним процесуальним законом завдань кримінального провадження, а призначення нового розгляду в апеляційному суді є недоцільним.
Така позиція викладена у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 27 вересня 2018 року (провадження № 51-710 км17, справа № 204/3264/17); постанові від 16 травня 2019 року (провадження № 51-5486 км18, справа № 190/22/18).
Протилежна правова позиція, за якою суд касаційної інстанції задовольнив касаційну скаргу засудженої, скасував ухвалу апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції, відображена у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду від 06 червня 2019 року (провадження № 51-7413 км18, справа № 202/66/13). Колегія суддів Першої судової палати дійшла до висновку, що не дивлячись на те, що ухвала районного суду в подальшому була скасована судом апеляційної інстанції, предметом оскарження є ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги, яка ніким не скасована, а питання щодо неможливості повторного апеляційного розгляду в зв`язку із відсутністю предмета оскарження, може бути вирішено судом апеляційної інстанції.