Постанова
Іменем України
26 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 341/1189/16-ц
провадження № 61-27676св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Більшівцівська селищна рада об`єднаної територіальної громади Галицького району,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року у складі судді Мула О. Д. та ухвалу Апеляційного суду івано-Франківської області від 26 червня 2017 року у складі колегії суддів: Девляшевського В. А., Горблянського Я. Д., Малєєва А. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області (далі - Селищна рада) про визнання недійсними рішень відповідача.
Позивач на обґрунтування своїх вимог посилався на те, що на праві власності йому належить житловий будинок з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будинковолодіння обслуговується присадибною земельною ділянкою, яка перебувала у користуванні попередніх власників. Згідно з довідкою Управління Держкомзему у Галицькому районі від 10 серпня 2012 року № 201/09 за покійною ОСОБА_3 (попередній землекористувач) обліковувалося майно, яке знаходилося на присадибній ділянці, площею 0, 42 га. Після смерті ОСОБА_3 земельною ділянкою постійно користувався спадкоємець ОСОБА_4, який згідно з договором купівлі-продажу від 24 травня 2008 року відчужив житловий будинок ОСОБА_5, яка в подальшому, згідно з договором дарування від 17 вересня 2008 року, подарувала спірне майно позивачу. Попередні власники ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . користувалися земельною ділянкою, площею 0, 42 га, яка обслуговувала будинковлодіння на АДРЕСА_1, однак відчуження будинковолодіння в подальшому на користь ОСОБА_5 та позивача не вплинуло на права нових власників користуватися земельною ділянкою у тому ж порядку. З 2008 року позивач є землекористувачем спірної земельної ділянки на АДРЕСА_1 . Згідно з генпланом села та інженерно-геодезичним вишукуванням, накладення на спірну земельну ділянку відсутні, рішення щодо вилучення частини цієї земельної ділянки у власників будинковолодіння на користь третіх осіб не приймалось.
Рішенням Більшівцівської селищної ради від 09 січня 2013 року ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на цю земельну ділянку, площею 0, 30 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1, водночас, відмовлено позивачу в її виділення. Вважає зазначене рішення незаконним, оскільки ним порушується його право на користування та отримання у приватну власність земельної ділянки. ОСОБА_2 ніколи не надавалась в користування спірна земельна ділянка, відсутнє будь-яке рішення про припинення землекористування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як її попередніх користувачів. Тобто, земельна ділянка не була вільною для передачі її ОСОБА_2 у користування чи власність.
Позивач неодноразово звертався із заявою до Більшівцівської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 31 січня 2015 року Більшівцівською селищною радою прийнято рішення "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд гр. ОСОБА_1 ", проте розпорядженням від 03 лютого 2015 року № 2 Селищної ради дію зазначеного рішення зупинено та винесено на повторний розгляд, після чого рішення не прийнято.
08 квітня 2016 року він повторно звернувся із заявою до Більшівцівської селищної ради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 06 травня 2016 року Більшівцівською селищною радою затверджено акт комісії від 13 квітня 2016 року з розгляду заяви ОСОБА_2 Комісія ствердила, що ОСОБА_2 з 1988 року є користувачем земельної ділянки, що він не порушив межі земельної ділянки з його господарством та погоджено технічну документацію ОСОБА_2 без згоди позивача як суміжного землекористувача.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач та третя особа позов не визнали, вважали його необґрунтованим, таким, у якому необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Галицького районного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції керувався тим, що у порядку спадкування та чинного на той час земельного законодавства до ОСОБА_4 перейшло право власності на жилий цегляний будинок, жилою площею 60, 00 кв. м, що знаходився у с АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці 0, 15 га. До наступних набувачів домоволодіння АДРЕСА_1 перейшло право користування на земельну ділянку лише в тій частині, якою користувався попередній власник, тобто до ОСОБА_5, а потім до ОСОБА_6 перейшло право користування земельною ділянкою, площею 0, 15 га. Суд дійшов висновку, що селищною радою повно та об`єктивно розглянуті підстави, викладені у заявах ОСОБА_6 та ОСОБА_2, щодо виділення та передачі земельної ділянки, площею 0, 30 га, на АДРЕСА_1 та прийнято законе рішення в межах наданих законом повноважень.
Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 26 червня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції обґрунтовувалася тим що суд першої інстанції правильно зазначав, що згідно з нормами чинного ЗК України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до повноважень сільських, селищних міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад. Оскільки у користуванні позивача вже перебувала присадибна ділянка, а визначених законом переваг в отриманні спірної земельної ділянки ОСОБА_1 перед іншими громадянами не мав, то селищна рада вправі була відмовити йому у наданні цієї ділянки. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у липні 2017 року подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушенням норм процесуального права. Заявник зазначає, що суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази і дійшли необґрунтованого висновку, що до позивача перейшло право користування у тому ж обсязі, що й у попереднього власника, тобто у межах 0, 15 га. Заявник зазначив, що у первісного власника будинковолодіння ОСОБА_3 у користуванні перебувала земельна ділянка, площею 0, 42 га, натомість матеріалами справи спростовано, що ОСОБА_2 надавалась у користування земельна ділянка, площею 0, 30 га на АДРЕСА_1 . Окрім цього, посилається на те, що судами не врахована та обставина, що відповідач як на обґрунтування законності прийнятих рішень посилається на судові рішення, які є скасованими.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 березня 2017 року у справі відкрито касаційне провадження.
Згідно із статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У підпункті 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Цивільну справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.