Постанова
Іменем України
23 вересня 2019 року
м. Київ
справа № 204/1589/18
провадження № 61-14027св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 20 листопада 2018 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), який уточнив в ході розгляду справи та остаточно просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності за банком на квартиру АДРЕСА_1 за іпотечним договором, прийняте приватним нотаріусом у позасудовому порядку; розірвати договір про іпотечний кредит, укладений між відповідачем та ОСОБА_3 та укладену на його основі додаткову угоду від 16 вересня 2008 року; розірвати кредитний договір №DNDZG40000007155 від 24 квітня 2008 року, укладений між відповідачем та ОСОБА_3 та додаткову угоду до нього від 16 вересня 2008 року.
Позов мотивовано тим, що 24 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №DNDZG4000007155, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 297 697,50 грн для придбання у власність квартири
АДРЕСА_1 зі сплатою відсотків в розмірі 15% річних строком до 24 квітня 2026 року.
17 листопада 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л. було вчинено державну реєстрацію права власності відповідача на вищевказану квартиру за іпотечним договором в позасудовому порядку, яку було вчинено з порушенням вимог законодавства.
Позивач зазначає, що банк на виконання пункту 6 договору про задоволення вимог іпотекодержателя не надіслав ОСОБА_3 письмове повідомлення, що є підставою для реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Ні відповідач, ні приватний нотаріус не повідомляли іпотекодавця та не зверталися до неї з вимогою про усунення порушень основного зобов`язання та/або іпотечного договору із зазначенням стислого змісту порушення зобов`язань, вимог про усунення порушених зобов`язань, вимог про виконання порушених зобов`язань у встановлений законом строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
Позасудове звернення стягнення здійснено державним реєстратором на підставі іпотечного договору, проте відносини між банком та ОСОБА_3 з позасудового звернення стягнення врегульовані не іпотечним договором, а іншим договором - договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Сам же іпотечний договір містить у собі інший порядок звернення стягнення, ніж той, який був застосований приватним нотаріусом - звернення стягнення тільки у судовому порядку (пункт 4.2).
Також позивач зазначав, що з 24 липня 2007 року відповідач в односторонньому порядку змінив процентну ставку за договором про іпотечний кредит. Крім того, додаткова угода до договору про іпотечний кредит №DNDZG40000007155 від 24 квітня 2008 року, яка укладена
16 вересня 2008 року, містить пункт 8.1 де зазначено, що іпотечний кредит є валютним, тобто гривневий кредит був перерахований у валютний та встановлена нова відсоткова ставка за кредитом
Крім того, відповідачем порушено вимоги Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті".
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, а спадкоємцем майна після її смерті є її чоловік ОСОБА_1 - позивач, у зв`язку з чим, враховуючи викладене, він звернувся до суду з даним позовом до відповідача.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
20 листопада 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17486082 про державну реєстрацію права власності АТ КБ "Приватбанк" на квартиру АДРЕСА_1, який внесений за рішенням приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л на підставі іпотечного договору № DNDZG40000007155 від 24 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №999. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що приватний нотаріус Вдовіна Л. Л. 17 листопада 2016 року передчасно прийняла рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договору № DNDZG40000007155 від 24 квітня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №999, оскільки банком не було надано доказів завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги про усунення порушення зобов`язання за договором.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2019 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від
20 листопада 2018 року - без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, оскільки спірним договором та діючим законом передбачено певний порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, який не було дотримано з боку банку, що призвело до передчасного прийняття нотаріусом рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не враховано, що правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Також в матеріалах справи відсутні докази направлення позивачем заперечення щодо переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки квартири або повідомлення про намір придбати предмет іпотеки. Реєстрацію переходу права власності було вчинено відповідно до всіх вимог Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Закону України "Про іпотеку" шляхом позасудового врегулювання на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, що відповідає нормативно-правовим актам України. Крім цього, суд не може зобов`язати нотаріуса скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за банком права власності на предмет іпотеки.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Мотивуючи відзив, заявник зазначив, що судами попередніх інстанцій належним чином встановлено обставини справи, застосовано норму закону, яка підлягала застосуванню, й ухвалено у справі законні та обґрунтовані рішення, а наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками судів щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судів першої й апеляційної інстанцій.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2019 року відкрито касаційне провадження по справі, витребувано справу №204/1589/18 з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська.
09 серпня 2019 року справа №204/1589/18 надійшла до Касаційного цивільного суду у вкладі Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 24 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк" (після зміни найменування АТ КБ "Приватбанк"), укладено договір про іпотечний кредит №DNDZG40000007155, відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 294 697,50 грн, зі сплатою відсотків у розмірі 15% річних, а також інших платежів на умовах і в порядку, визначених цим договором, сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 2% від суми виданого кредиту, зі строком погашення не пізніше 24 квітня 2026 року.
Відповідно до кредитного договору № DNDZG50000007155, банк зобов`язується надати ОСОБА_3 кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 24 квітня 2008 по 24 квітня 2026 року у вигляді кредитної лінії у розмірі 9 036,16 грн на споживчі цілі у розмірі 5 953,95 грн на сплату винагороди за надання фінансового інструменту у момент надання кредиту, 1 587,72 грн - страхування майна, 1 488,49 грн -особисте страхування, а також 55 371,78 грн на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом 1,25 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 2% у момент надання кредиту.
16 вересня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит № DNDZG40000007155 від 24 квітня 2008 року, згідно умов якої відповідач зобов`язується надати кредитні кошти шляхом перерахування на поточний рахунок на строк до
24 квітня 2026 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії у розмірі 13 445,18 доларів США на наступні цілі: сплати страхового внеску у розмірі 1 492,90 доларів США, 11 952,28 сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 даного договору зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу. Станом на 17 вересня 2008 року залишок заборгованості по договору про іпотечний кредит №DNDZG40000007155 від 24 квітня
2008 року складає 7 150,97 грн., що еквівалентно 1 492,90 доларів США.
24 квітня 2008 року між ОСОБА_3 та відповідачем укладено іпотечний договір №DNDZG40000007155, відповідно до умов якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає із Договору про іпотечний кредит, передає нерухоме майно житлового призначення, а саме квартиру АДРЕСА_1, в іпотеку. Згідно пункту 4.1 вказаного договору, звернення стягнення за цим Договором здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду.
Пунктом 4.2 Іпотечного договору, передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі цього Договору, виконавчого напису або за рішенням суду. Пунктом 4.3. договору, в свою чергу передбачено, що даний пункт цього Договору є застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, яке надає право Іпотекодержателю звернути стягнення на Предмет іпотеки, на підставі цього Договору, шляхом, зокрема, прийняття Предмета іпотеки у власність, в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку". При цьому це застереження визначається сторонами як договір про задоволення вимог Іпотекодержателя.
15 листопада 2016 року представник відповідача звернувся до приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна встановлено, що квартира АДРЕСА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32413294 від 17 листопада 2016 року приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу
Вдовіної Л. Л., належить АТ КБ "ПриватБанк". Підставою виникнення права власності є договір іпотеки, серія та номер: 999, виданий 24 квітня
2008 року, видавник: Орлова Т.Є., приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла.
Із заявою про прийняття спадщини, що складається з нерухомого та рухомого майна, розташованого на території України, після померлої ОСОБА_3 звертався лише її чоловік - позивач у справі. Інші спадкоємці першої черги треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є відповідно матір`ю та сином ОСОБА_3, відмовилися від належної їм частки спадкового майна на користь позивача.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або належного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.