ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 2-2104/2010
Провадження № 14-380цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, Приватне підприємство "Карпаткурортбуд" (далі - ПП "Карпаткурортбуд"), Дочірнє підприємство Закритого акціонерного товариства "Карпаткурортбуд" - Чернівецька будівельна дільниця (далі - ДП ЗАТ "Карпаткурортбуд"),
відповідач - Чернівецька міська рада (далі - Рада),
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року у складі колегії суддів Владичана А. І., Міцнея В. Ф., Лисака І. Н.
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ПП "Карпаткурортбуд", ДП ЗАТ "Карпаткурортбуд" до Ради про визнання права власності на майно
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2010 року ОСОБА_1, ПП "Карпаткурортбуд", ДП ЗАТ "Карпаткурортбуд" звернулися до суду з указаним позовом, у якому просили визнати за ними право власності по 1/3 частини за кожним, на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять адміністративно-побутовий корпус, кузня, два гаражі, бетонний вузол, ворота та огорожа.
На обґрунтування своїх вимог позивачі зазначили, що рішенням виконкому Ради від 05 серпня 1986 року № 291МЗ "Про відведення земельних ділянок під будівництво та надання дозволу на проектування та будівництво підприємствам та організаціям міста" погоджено проектування будівельної бази на земельній ділянці площею 1,5 га на АДРЕСА_1 та зобов`язано забудовників розробити проектну документацію.
Будівництво обʼєкта завершене, проте позивачі не мають можливості звернутися у відповідні органи для прийняття в експлуатацію завершеного будівництва.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2010 року (суддя Іщенко І. В.) позов ОСОБА_1, ПП "Карпаткурортбуд", ДП ЗАТ "Карпаткурортбуд" задоволено. Визнано право власності за ОСОБА_1 на кузню літ. "Б", загальною площею 586,50 кв. м, 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 42/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 Визнано право власності за ПП "Карпаткурортбуд" на адміністративно-побутовий корпус літ. "А", загальною площею 526,40 кв. м, гараж літ. "В", загальною площею 95,40 кв. м, бетонний вузол І, 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 54/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 Визнано право власності за ДП ЗАТ "Карпаткурортбуд" на гараж літ. "Г", 1/3 частини воріт II, 1/3 частини огорожі III, що становить 4/100 ідеальної частки будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що будівництво спірного об`єкта нерухомості завершене, позивачі не мають підстав для додаткового отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки. При цьому суд урахував визнання позову відповідачем.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 30 серпня 2017 року частково задоволено апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Карпаткурортбуд", рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 грудня 2010 року скасовано, провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; у редакції, чинній на час постановлення зазначеної ухвали).
Апеляційний суд керувався тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спір виник між органом місцевого самоврядування та юридичними особами, зокрема і фізичною особою - суб`єктом підприємницької діяльності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки він подав позов як фізична особа, а не фізична особа - підприємець (далі - ФОП).
Суд помилково закрив провадження у справі, оскільки розгляд зазначеного спору віднесено до компетенції судів загальної юрисдикції і мав розглядатися за правилами цивільного судочинства.
Вважав, що підстав для скасування законного й обґрунтованого рішення суду першої інстанції апеляційний суд не мав.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким ЦПК України викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду, а ухвалою від 22 травня 2019 року - передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
Позиція Великої Палати Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів"суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, таким критерієм є суб`єктний склад спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Відповідно до вимог пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом та розгляду справи в судах першої й апеляційної інстанцій) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Відповідно до частини першої статті 24 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У частині першій статті 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
За правилами частин другої та четвертої цієї статті цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті.
У статті 26 ЦК України вказано, що всі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України).
Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, згідно з якою право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Зокрема, відповідно до частини другої цієї статті фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.