У Х В А Л А
10 вересня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/292/19
Провадження № 11-543заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді Князєва В. С.,
судді-доповідача Анцупової Т. О.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Яроша Д. В.,
представників скаржника - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - Білопольської Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року (у складі колегії суддів Ханової Р. Ф., Бившевої Л. І., Гончарової І. А., Олендера І. Я., Шипуліної Т. М.),
УСТАНОВИЛА:
27 травня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшов позов ОСОБА_3 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому позивачка просила визнати протиправною бездіяльність Комісії, що полягає у непризначенні та непроведенні в межах кваліфікаційного оцінювання її співбесіди та зобов`язати відповідача призначити та провести в межах кваліфікаційного оцінювання співбесіду.
Одночасно з позовною заявою ОСОБА_3 подано клопотання про забезпечення позову (з урахуванням уточнень від 30 травня 2019 року) з такими вимогами:
1) заборонити ОСОБА_5, ОСОБА_6, Голові Державної судової адміністрації Холоднюку Зеновію Васильовичу, Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_27 та будь-яким іншим особам чинити перешкоди у виконанні:
а) ОСОБА_8 - повноважень члена та Голови ВККС;
b) ОСОБА_9 - повноважень як члена і заступника Голови ВККС;
с) ОСОБА_28, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 - повноважень членів ВККС;
2) зупинити дію наказу Голови Державної судової адміністрації Холоднюка Зеновія Васильовича № 156/к від 06 травня 2019 року про призначення ОСОБА_6 членом ВККС;
3) зупинити дію наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини ОСОБА_29 № 191/к від 04 квітня 2019 року про призначення ОСОБА_16 членом ВККС;
4) зобов`язати членів ВККС, а саме: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_24 виконувати свої функції, передбачені Законом України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій та статус суддів", у відповідності до цього Закону.
Необхідність забезпечення позову позивачкою обґрунтовувалася тим, що вона має намір пройти всі етапи кваліфікаційного оцінювання з метою подальшого здійснення правосуддя в якості судді. На думку позивачки, такий її законний інтерес кореспондує обов`язку відповідача, адже саме Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання суддів (пункт 7 частини першої статті 93 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Отже, виконання ВККС функцій, покладених на неї Законом України "Про судоустрій і статус суддів", фактично є необхідною передумовою для завершення кваліфікаційного оцінювання позивачки. Остання обґрунтовує загрози блокування роботи Комісії (у зв`язку з діями третіх осіб, що спрямовані на припинення повноважень її членів) та вважає, що співмірним та ефективним способом забезпечення позову будуть зобов`язання всіх членів Комісії виконувати функції, передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів", у відповідності до цього закону.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено членам ВККС ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_9, ОСОБА_25, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_12, ОСОБА_23, ОСОБА_13, ОСОБА_24 протягом строку визначеного Законом України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції, яка діяла на час їх обрання (призначення) на термін їх обрання (призначення), ухилятися від здійснення ними повноважень відповідно до норм цього Закону.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Задовольняючи частково клопотання ОСОБА_3 про забезпечення позову, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив із того, що невжиття певних заходів може позбавити позивачку на ефективний захист її порушеного права, за захистом якого вона звернулась.
Доцільність застосованого судом заходу забезпечення позову обґрунтовано тим, що позивач як суддя, перебуває у стані кваліфікаційного оцінювання тривалий час, проведення якого сповільнено станом відповідача, який як колегіальний орган складається з членів Комісії, сумісна діяльність яких є запорукою належного виконання функцій цього органу.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, 05 червня 2019 року ОСОБА_4 звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року.
Обґрунтовуючи право на звернення до суду з апеляційною скаргою на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2019 року, скаржник зазначає, що має право на апеляційне оскарження зазначеної ухвали як особа, яка не була учасником справи, однак суд вирішив питання про його права, свободи, інтереси та обов`язки, в сенсі забезпечення неупередженого розгляду справ, у тому числі за позовами ОСОБА_4 щодо повноважень членів ВККС та розгляду питання його переведення компетентними особами згідно з законом.
Зокрема, згідно з порядком денним, розміщеним на офіційному сайті ВККС на 11 червня 2019 року призначено засідання Комісії з вирішення питання про рекомендування судів Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України, Вищого господарського суду України, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ для переведення на посаду судді до іншого суду того самого або нижчого рівня без конкурсу.
Також скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала про забезпечення позову чинить тиск на суддів Окружного адміністративного суду міста Києва та впливає на розгляд справ щодо повноважень членів ВККС, які перебувають на розгляді у цьому суді.
Вирішуючи питання про наявність у ОСОБА_4 права на звернення до суду з апеляційною скаргою, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких положень законодавства, судової практики та міркувань.
Утвердження правової держави відповідно до положень статті 1, частини третьої статті 8, статті 55 Конституції України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.
Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Виходячи з телеологічного тлумачення частини першої статті 293 КАС України, суд вважає, що право на оскарження в апеляційному порядку рішення у справі, в якій особа не брала участі, надається, коли саме у цій справі дослідження судом підстав, предмету позову та відповідних доказів призвело до вирішення питання про її права, свободи, інтереси або обов`язки. Саме таке розуміння цієї норми запобігає зловживанню процесуальними правами осіб, які не брали участі у справі, на оскарження рішення в апеляційному порядку.
Отже, особа, яка не брала участі у справі має бути суб`єктом правовідносин, у яких виник конкретний юридичний спір. У публічно-правових спорах фізичної особи із суб`єктом владних повноважень такий спір виникає у зв`язку з виконанням або невиконанням суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій відносно цієї особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України). Таке тлумачення частини першої статті 293 КАС України кореспондує сталій концепції захисту індивідуально виражених прав, яка застосовується адміністративними судами.