Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 688/1280/15-ц
провадження № 61-32290св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року у складі судді Мазур Н. В. та рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Янчук Т. О., Купельського А. В., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася з позовними вимогами, які неодноразово збільшувала, про стягнення з ОСОБА_2 інфляційних збитків за період з 01 грудня 2011 року до 30 травня 2017 року у сумі 155 033, 62 грн та трьох процентів річних за період прострочення з 01 грудня 2011 року до 30 травня 2017 року у сумі 22 858, 19 грн.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 листопада 2011року з ОСОБА_2 стягнуто на її користь 138 500, 10 грн, а саме: 137 010, 00 грн збитків у вигляді упущеної вигоди, 1 370, 10 грн судового збору і 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення. З часу набрання рішенням законної сили відповідач не виконує визначене судом грошове зобов`язання, а тому, посилаючись на положення частини другої статті 625 ЦК України, звернулась до суду за захистом своїх прав.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що правило частини другої статті 625 ЦК України не може бути застосована до цих правовідносин, які мають деліктний характер.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 155 033, 62 грн сум інфляції за період з 01 грудня 2011 року до 30 травня 2017 року включно, 22 858, 19 грн трьох процентів річних за період з 01 грудня 2011 року до 30 травня 2017 року включно, а разом 177 891, 81 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що, якщо на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням збитків, невиконання такого зобов`язання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 153 368, 99 грн інфляційних витрат та 22 612, 28 грн трьох відсотків річних. Здійснено розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, змінюючи рішення суду першої інстанції, дійшов висновку, що суд першої інстанції вірно застосував до правовідносин, які склалися між сторонами, положення статті 625 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції щодо визначення розміру інфляційних втрат та трьох відсотків річних, який має бути визначений саме із стягнутої рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 листопада 2011року суми збитків у вигляді упущеної вигоди у розмірі 137 010,00 грн, без урахування судових витрат.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просив скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав порушення норм матеріального права та не відповідають висновкам Верховного Суду України. Заявник зазначає, що судами не ураховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, відповідно до яких правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, урегульовані Законом України "Про виконавче провадження", до них не можуть бути застосовані норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 вересня 2017 року касаційну скаргу залишено без руху, заявнику надано строку для усунення її недоліків.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у червні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.