Постанова
Іменем України
25 вересня 2019 року
місто Київ
справа № 129/869/16-ц
провадження № 61-17600св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року у складі судді Бондар О. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Рибчинського В. П., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовними вимогами про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суми в 71 265, 40 грн інфляційних втрат за весь час прострочення сплати боргу, 3 % річних від суми боргу, що складає 6 259, 80 грн, відшкодування моральної шкоди у розмірі 20 000, 00 грн.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 грудня 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь його, ОСОБА_1, солідарно стягнуто борг за договором позики у розмірі 130 800, 00 грн.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2014 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь його, ОСОБА_1 , втрати за індексом інфляції за весь час прострочення у розмірі 4 874, 00 грн та 3 % річних - 10 401, 60 грн.
Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість в сумі 48 867, 90 грн з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 5 048, 50 грн - 3 % річних та відшкодовано моральну шкоду у розмірі 5 000, 00 грн.
Зазначені рішення відповідачами в повному обсязі не виконані, а тому позивач відповідно до положень статті 625 ЦК України звернувся до суду за захистом своїх прав.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, керувався тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що відповідачі не виконали в повному обсязі рішення судів, не сплатили позивачу свій солідарний борг на загальну суму 192 609, 04 грн. Надана позивачем ксерокопія довідки відділу державної виконавчої служби про наявність або відсутність за відповідачами заборгованості не прийнята судом першої інстанції як доказ в розумінні положень статті 64 ЦПК України через неналежну якість зазначеного документа. Також судом враховано, що позивач, участь в судовому засіданні якого судом була визнана обов`язковою з метою надання особистих пояснень, надання оригіналів документів тощо, до суду не з`явився.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 04 липня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 05 травня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції погодився з висновками суду про недоведеність позивачем позовних вимог через ненадання як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції доказів щодо розміру існуючої заборгованості відповідачів. Клопотань про витребування доказів позивачем заявлено не було. Також суд апеляційної інстанції встановив, що виконавчі провадження з виконання рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 20 березня 2014 року та рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 30 квітня 2015 року відкритті саме Олександрійським міськрайонним відділом ДВС при ГТУЮ в Кіровоградській області, а не Гайсинським районним відділом ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області, оригінал довідки якого (відділу) надано позивачем на підтвердження наявності за відповідачами заборгованості. Також судом апеляційної інстанції наголошено, що зазначена довідка свідчить про часткове відрахування зі заробітної плати відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості на загальну суму 3 722, 74 грн, що впливає на розмір заборгованості за судовими рішеннями та, відповідно, нараховані позивачем індекс інфляції та три відсотки річних.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постановити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовувалась тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, судами неповно з`ясовано обставини, що мають істотне значення для справи. Заявник зазначає, що судами не враховано наданий ним належний розрахунок солідарної заборгованості відповідачів та безпідставно не стягнуто грошові кошти на його користь. Суди не визначили правову природу правовідносин, які склалися між сторонами, та норму Закону, яка підлягає застосуванню до таких правовідносин.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив висновок, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 213 ЦПК України 2004. а касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 01 грудня 2010 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто солідарно борг за договором позики у сумі 130 800, 00 грн. На виконання зазначеного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 29 червня 2016 року Олександрійським міськрайонним відділом ДВС ГТУЮ в Кіровоградській області відкрито виконавче провадження.